Дипломна робота

на тему:

Поняття та види застави як способу забезпечення виконання зобов’язань в цивільному праві

Зміст

ВСТУП.…………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ЗАСТАВИ………………………………...……………………………………..6

1.1. Римське приватне право як база на якій формувалось заставне право……………………………………………………………………………..6

1.2. Формування заставного права на теренах України……………...10

1.3. Порівняння застави з іншими способами забезпечення зобов’язань……..………………………………………………………………16

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ЗАСТАВИ…………………………………………25

2.1. Іпотека………………………………………………………………25

2.2. Застава товарів в обороті або в переробці………………………..35

2.3. Заклад……………………………………………………………….38

2.4. Застава майнових прав…………………………………………….42

2.5. Застава цінних паперів…………………………………………….48

РОЗДІЛ 3. ЗАСТАВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ОКРЕМИХ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ: ПОРІВНЯЛЬНО ПРАВОВИЙ АСПЕКТ …..54

ВИСНОВКИ……………………………………………………………58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...62

ВСТУП

Актуальність теми. Дане дослідження зумовлене необхідністю вдосконалення правового регулювання заставних правовідносин в Україні. Реалії сучасної економіки часто обумовлюють, що сторони вступаючи в цивільно-правові відносини потребують більш вагомих гарантій виконання зобов’язань з боку контрагентів , ніж лише взаємна довіра. Разом з тим, належне виконання цивільно-правових зобов’язань усіма учасниками цивільного обороту є запорукою стабільності, яка є одним із основних факторів, що повинні сприяти успіху економічних реформ в Україні. Досліджуючи причинно-наслідкові зв’язки бачимо, що саме застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань є інструментом, що дозволяє убезпечити кредитора від негативних майнових наслідків невиконання або неналежного виконання зобов’язання з боку боржника.

З прийняттям Закону України “Про заставу” національний законодавець надав можливість застави майнових прав в нашій державі. Однак, після законодавчого закріплення можливості використання майнових прав як предмета застави практика постала перед великою кількістю питань, серед яких найбільш характерні: чи будь-які майнові права можуть використовуватися як предмет застави; якщо не будь-які, то які саме; якими критеріями слід керуватися, виокремлюючи з масиву цивільних суб’єктивних майнових прав ті, що можуть бути заставлені; який механізм звернення стягнення на заставлені майнові права. Зрозуміло, що наведений перелік включає ті питання, що виникали лише при поверхневому ознайомлені з досліджуваним інститутом. Досить часто має місце неоднозначний підхід не лише до тлумачення теоретичних аспектів застави майнових прав, а й до застосування правових норм, пов’язаних з такою заставою. Це пов’язано із низкою проблем практики застосування норм українського законодавства щодо застави майнових прав. Як відомо, не всі майнові права можуть заставлятися, негативним фактором, що впливає, насамперед, на відповідну правозастосовчу практику, є відсутність в українському законодавстві чітко окреслених систематизованих критеріїв щодо тих майнових прав, які можуть бути предметом застави.

Варто зауважити, що не вщухають спори відносно можливості або неможливості застави речових прав та зобов’язальних прав , абсолютних та відносних прав тощо

В нинішніх умовах докорінної перебудови економіки учасники цивільного обігу зацікавлені в застосуванні різного роду гарантій виконання зобов’язань, значення яких непомірно зростає. Для чого в практиці сучасного обігу розроблено складну і багатоманітну систему забезпечення виконання зобов’язань. Виконання цивільноправових обов’язків – це та договірна дисципліна, яка необхідна не лише для економіки, а й для суспільства в цілому. Власне за допомогою їх виконання створюються атмосфера поваги до вимог законодавства, прав та інтересів громадян, організацій. Застава є одним із найпоширеніших способів забезпечення виконання зобов’язань і її функціональне призначення у ринковій економіці важко переоцінити.

Теоретичні проблеми пов’язані з заставою як способом забезпечення виконання зобов’язань становлять предмет наукового дослідження вже досить довго. Вищевказані проблеми досліджувалися в працях відомих російських дореволюційних, радянських, сучасних українських та зарубіжних вчених: Ч. Н. Азімова, Д. В. Бобрової, М. І. Брагінського, Є. В. Васьковського, О. О. Вишневського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. А. Загорулько, О. С. Звоницького, О. С. Іоффе, Л. А. Кассо, О. С. Кізлової, В. С. Константинова, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, О. А. Підопригори, І. Й. Пучковської, О. П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Я. М. Шевченко, Т. С. Шкрум, Г. Ф. Шершеневича , W. Brehm, С. Berger, R. Bork, D.Eickmann, О. Jauernig, L. Reiser, О. Palandt, H. Pruetting,та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення проблем та особливостей правового регулювання застави як способу забезпечення виконання зобов’язань у цивільному праві України, а також обгрунтування пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавчого закріплення зазначених відносин. Для досягнення поставленої мети у дипломній роботі необхідно вирішити наступні завдання:–

дослідити історичний аспект становлення та розвитку інституту застави; –

здійснити порівняння застави з іншими видами способів забезпечення цивільного зобов’язання;–

проаналізувати види застави, що регулюються чинним законодавством України;–

провести порівняльний аналіз іноземного законодавства що регулюють інститут застави;–

виявити прогалини, недопрацювання та колізії в чинному законодавстві й зробити висновки та висловити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про заставу.

Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини між учасниками цивільного обороту з приводу встановлення, зміни та припинення застави як способу забезпечення виконання зобов’язань.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції учених-цивілістів, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо застави як способу забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ЗАСТАВИ

1.1. Римське приватне право як база на якій формувалось

заставне право

Право Стародавнього Риму - яскрава сторінка світової історії. Понад дві тисячі років тому на основі рабовласницького способу виробництва склалася і розвивалася правова система, в якій найбільших успіхів досягла розробка низки галузей і насамперед приватного (цивільного) права. Зокрема, набуло своєї завершеності формулювання багатьох правових принципів, особливо тих, що стосуються приватної власності, договірного, спадкового, сімейного та іншого права. Римські юристи вперше розробили право приватної власності, абстрактне право, приватне право, право абстрактної особи. Право стало класичним юридичним виразом життєвих умов і конфліктів суспільства, в якому панує