на чужі речі (зокрема, право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Поняття договору застави майнових прав як цивільно-правового договору, відповідно до якого кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами цього боржника шляхом відступлення боржником (заставодавцем) таких майнових прав на користь кредитора (заставодержателя). Ми підтримуємо наукову концепцю, відповідно до якої правова природа застави майнових прав повинна визначатися як речово-правовий спосіб забезпечення виконання зобов’язань, оскільки саме такий підхід найбільш повно враховує як зобов’язальну, так і речову природу даного інституту [49, с. 8]. Наголошуємо на надзвичайній важливості переліку критеріїв, яким повинно відповідати кожне конкретне майнове право для можливості передачі його у заставу, а саме: належність майнового права заставодавцю на законних підставах, майнова цінність (“товарність”) такого майнового права та можливість його відчуження і звернення стягнення на нього (оборотоздатність).вважаємо за доцільне доповнення Закону України “Про заставу” статтею 52-1, у якій вказувалося б, що “звернення стягнення на заставлені майнові права здійснюється шляхом відступлення такого права заставодавцем заставодержателю, якщо інше не встановлене законом або договором”. В процесі вивчення і дослідження даного питання бачимо необхідність нормативного закріплення у Законі України “Про заставу” вказівки на можливість застави майнових прав, що виникають з договору оренди, зокрема, прав орендаря з користування орендованим майном.
Також національне законодавство містить колізію, вона полягає у тому, що норма частини 2 статті 16 Закону України “Про заставу”, яка визначає, що “реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави” підлягає скасуванню, оскільки суперечить більш пізній нормі ч. 2 ст. 12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Пдтримуємо думку науковців, зокрема ,Нижнього Сергія Валерійовича, що у заставу може бути передано такий різновид корпоративного права як право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю [1, с. 246].
Потрібно також закріпити у Законі України “Про авторське право та суміжні права” можливості використання права на авторську винагороду, що випливає з авторського договору, в якості предмета застави.
Отож, однією з найважливіших новел цивільного законодавства, передбачених Законом України "Про заставу", є запровадження або скоріше рецепція застави прав. За змістом розділу V "Застава майнових прав" Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути тільки майнові права. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги за зобов'язаннями, у яких він виступає кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. При цьому, слід мати на увазі положення ст. 4 вказаного закону про те, що предметом застави не можуть бути вимоги особистого характеру, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Необхідно взяти до уваги також, що майнові права можуть мати строковий характер. Наприклад, майнові права, що виникли з патенту на промисловий зразок, існують 10 років (на прохання власника патенту строк його дії може бути подовжений Держпатентом України, але не більше ніж на 5 років). Такі права вимоги, що належать заставодавцеві, можуть бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. Крім того, оскільки в договорі має бути вказана особа, яка є боржником щодо заставодавця (видавництво, патентонабувач і т.д.), предметом застави можуть бути тільки такі майнові права, при заставі яких відомий боржник. При заставі прав, якщо інше не передбачено договором, на основі ст. 50 Закону України "Про заставу" заставодавець зобов'язаний: виконати дії, необхідні для забезпечення дійсності .заставленого права; не поступатися заставленим правом; не виконувати дій, що можуть призвести до припинення заставленого права або зменшення його вартості; захищати заставлене право від третіх осіб; надавати заставодержателеві відомості про зміни в заставленому праві, про його порушення третіми особами та про домагання третіх осіб на це право. Якщо заставодавець не виконує цих вимог, заставодержатель має право вимагати у судовому порядку переведення заставленого права на себе [37, с. 14]. Окрім того, заставодержатель може вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право, а також самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осібСтаття 52 Закону України "Про заставу" встановлює, що у випадку, коли боржник заставодавця до виконання останнім зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний на вимогу заставодержателя перерахувати відповідні суми на рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не передбачено договором застави.
2.5. Застава цінних паперів
Сучасний розвиток ринкових відносин в Україні вимагає чіткої правової регламентації всіх аспектів заставних правовідносин і, зокрема, тих, де предметом застави є цінні папери. Досить часто цінні папери є одним з небагатьох видів майна, під заставу якого фізична чи юридична особа може реально отримати кредит в банку. Пояснюється це цілою низкою переваг, які мають цінні папери як об’єкт застави в порівнянні із іншими активами заставодавця. Цінні папери, які беруться під заставу, як правило, є достатньо ліквідними. Оскільки застава цінних паперів оформляється переважно у формі закладу, то кредитору легко контролювати їх наявність, до того ж, витрати на зберігання сертифікатів цінних