Кримінологічна (профілактична) політика в Україні

Дипломна робота

Зміст

Вступ...............................................................................................................3

Розділ 1. Кримінологічна (профілактична) політика як елемент політики України у сфері боротьби зі злочинністю.............................................9

1.1. Поняття, завдання, джерела і принципи кримінологічної

(профілактичної) політики.................................................................15

1.2. Система суб'єктів кримінологічної (профілактичної)

політики................................................................................................28

1.3. Взаємодія кримінологічної (профілактичної) політики з іншими

елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю..................32

Розділ 2. Основні напрями реалізації кримінологічної (профілактичної) політики в Україні.................................................................................................40

2.1. Стан виконання загальнодержавних комплексних програм з

боротьби і профілактики правопорушень в Україні наприкінці

ХХ-ХХІст.............................................................................................46

2.2 Стан виконання регіональних програм з боротьби і профілактики злочинності в Україні (на прикладі Харківської, Луганської, Кіровоградської областей)..................................................................73

Висновки......................................................................................................81

Список використаних джерел....................................................................85

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний процес державотворення в Україні зумовлює посилений інтерес до широкого кола питань, пов'язаних із здійсненням цілеспрямованої діяльності різних соціальних суб'єктів щодо зміцнення законності і правопорядку в країні, утвердження, забезпечення і охорони прав і свобод людини та громадянина, закріплених Конституцією України. Особливої гостроти набула проблема боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями, які створюють серйозну загрозу розбудові молодої незалежної держави. Криміногенна ситуація залишається одним з найбільш небезпечних соціальних явищ, а заходи, що вживаються для її стабілізації з боку держави, бажаного результату поки-що не дають.

Соціально-економічна ситуація в Україні з часу проголошення її незалежності визначалася тривалим процесом глибоких економічних перетворень, спрямованих на побудову цивілізованих ринкових відносин, удосконалення державних інститутів, правовідносин, які б забезпечували подальший рух до демократії європейського зразка.

Проте окремі процеси та явища в економічній, політичній, соціальній та інших сферах життя суспільства мали ознаки криміногенного спря-мування і прямо чи опосередковано сприяли поширенню різних видів злочинних проявів та злочинної поведінки. Статистичні дані та результати кримінологічних досліджень свідчать, що з року в рік рівень злочинності в Україні зростав. В середньому темп її приросту в період з 1990 р. по 1995 р. становив 12,2%. Найвищий приріст зареєстрованих злочинів спостерігався у 1992 р. (+18,5%), проте найбільша кількість злочинів була зареєстрована у 1995 p., яка досягла майже 642 тис, а коефіцієнт злочинності в розрахунку на 100 тис. населення становив 1241%.

Здійснення комплексу правових, організаційних і практичних заходів дещо змінили криміногенну ситуацію в державі, розширили спектр позитивних тенденцій в організації профілактики цих негативних проявів. Починаючи з 1996 р. відбулися позитивні зміни у структурі й динаміці злочинності, зменшилася кількість зареєстрованих злочинів: у 1996 р. – на 3,8%, у 1997 р. – на 4,5%, у 1998 р. – на 2,2%, у 1999 р. – на 3%, у 2000 р. –на 0,1%, у 2001р. – на 9%, у 2002 р. – на 10,5%.

Упродовж 2003 р. в державі було зареєстровано 556,4 тис. злочинів, що на 23% більше, ніж у 2002 р.

Триває намічена у 2003 р. тенденція до збільшення рівня злочинності й у 2004 р. Так, за 9 місяців 2004 р. зареєстровано 406,4 тис. злочинів, що на 5% більше ніж за аналогічний період попереднього року, у 2005 році було зареєстровано 13128 тис.злочинів (коефіцієнт злочинності становив 1159), а у 2006 році кількість зареєстрованих злочинів становила 10426 (коефіцієнт – 929) під цими показниками розуміють кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. наявного середньорічного населення.

Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних органів правоохорони зосереджена переважно на виявленні та розкритті уже вчинених злочинів чи інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з наслідком, яким є злочинність, а не з його причинами та умовами. Заходи ж, намічені в багатьох державних програмах боротьби зі злочинністю та окремими її проявами щодо профілактики правопорушень, виконуються не завжди і не належним чином. Разом з тим давно відомо, що профілактика є найефективнішим і найгуманнішим способом боротьби з правопорушеннями, потребуючи в той же час найбільших зусиль як з боку суспільства і держави в цілому, так і окремих їх структур.

Проблема профілактика злочинів давно і міцно зайняла одне із провідних місць у соціальній політиці розвинутих країн і, зокрема, розробляється та реалізується в межах спеціальної профілактичної політики.

У зв'язку з загостренням криміногенної ситуації в державі проблеми реалізації кримінологічної (профілактичної) політики набувають все ширшого значення. Такі вчені-кримінологи, як А.І.Долгова, Н.Ф.Кузнецова, В.П.Сальникова, О.М.Джужа, В.Г.Лихобока вже протягом багатьох років займаються вивченням цієї проблематики.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є визначення поняття, сутності та системи кримінологічної (профілактичної) політики, організації, форм та методів профілактичної діяльності суб'єктів кримінологічної (профілактичної) політики в сучасних умовах, а також шляхів її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі основні завдання:

- проаналізувати поняття, задачі, предмет української кримінально-правової політики, її джерела та типи, принципи її теорії та реалізації;

- дати характеристику концептуальних засад кримінологічної (профілактичної) політики держави: її завдань, джерел та принципів;

- розкрити характер зв'язків кримінологічної (профілактичної) політики із іншими складовими елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю;

- проаналізувати стан виконання директивнихдокументів, що стали втіленням кримінологічної (профілактичної) політики України кінця XX- початку XXI століть; о обґрунтувати необхідність вдосконалення чинного законодавства України в частині посилення його профілактичного потенціалу.

Предмет дослідження – норми чинного законодавства України, що регламентує профілактичний вплив на злочинність у всіх сферах суспільного життя - економічній, політичній та соціальній.

Об'єкт дослідження складають основні напрямки, форми та методи кримінологічної (профілактичної) політики у сфері боротьби зі злочинністю.

Методологічна основа. Методи дослідження складають певну систему з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження та його об'єкта й предмета. Загальнонауковий діалектичний метод пізнання виступає в цій системі основним і дає