Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки, яка містила в своїй структурі нові розділи, виконання вимог яких безперечно позитивно впливало на криміногенну ситуацію в країні. Варто відзначити заходи (розділ VI), спрямовані на зменшення злочинного впливу на молодь, адже відомою є обставина, що неповнолітні злочинці, наприклад, дають максимальний, порівняно з іншими категоріями засуджених, відсоток рецидиву, формуючи тим самим тенденцію до його зростання на багато років уперед [13, с.1]. Позитивними будуть профілактичні заходи у відношенні до осіб, що не мають визначеного місця проживання, займаються бродяжництвом, втратили зв'язки із сім'ями (розділ X). Водночас зміст деяких розділів викликає зауваження. Заходи по зменшенню рівня рецидивної злочинності відповідають сучасним реаліям. Уявляється, однак, що при превалюючому значенні профілактичних заходів стосовно осіб, що раніше вже відбували покарання, не слід забувати і про регламентацію попереджувального впливу на осіб-рецидивістів, до яких кримінально-правові міри впливу з тих чи інших причин не застосовувались. Розділ IX Програми невиправдано розширив обсяг профілактичних заходів з безпеки дорожнього руху по відношенню до охорони громадського порядку та проблем нелегальної міграції в Україні (рекомендації обмежуються вдосконаленням порядку обліку іноземців та періодичним проведенням оперативно-профілактичних операцій).

Постановою Уряду від 20 грудня 2006року № 1767 схвалено Комплексну Програму профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, яка обґрунтовує необхідність здійснення дієвої профілактики правопорушень на основі комплексу заходів, що реалізуються широким колом державних та громадських органів, установ, організацій та пропонує відповідний план здійснення цих заходів. Дана Комплексна Програма передбачає вдосконалення нормативно-правової бази правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень, доповнення чинних та прийняття нових нормативно-правових актів, що є необхідним, оскільки на сьогоднішній день не має єдиного нормативно-правового акта, який безпосередньо врегульовував питання здійснення кримінологічної (профілактичної) політики в Україні. Як позитив Програми можна зазначити те, що нею передбачаються такі заходи, як: розроблення нових форм та методів профілактики правопорушень і запровадження їх у практику; запровадження належної інформаційно-аналітичної бази профілактичної діяльності; удосконалення профілактики і оперативно-розшукового забезпечення протидії організованій злочинності та корупції; запровадження інформаційно-пропагандистських програм та культурно-виховних заходів профілактичного спрямування та ряд інших заходів, які сприятимуть покращенню реалізації кримінологічної (профілактичної) політики в Україні.

Затверджена Програма має запобігти виникненню правопорушень, удосконалити їх профілактику, забезпечити захист прав та свобод людини на основі чітко визначених пріоритетів [14, с.2]. Велику увагу у Програмі приділено вдосконаленню профілактики правопорушень та підвищенню ефективності оперативно-розшукових заходів у сфері протидії організованій злочинності та корупції. Так, МВС та СБУ разом з ДПА буде проведено скоординовану роботу щодо виявлення фактів використання злочинними групами суб'єктів господарювання, через яких проводяться незаконні операції, зокрема виведення коштів з легального до тіньового обігу, розкрадання майна, ухилення від сплати податків, створення штучної збитковості, доведення підприємств до фіктивного банкрутства. Насамперед це стосується ринку нафтопродуктів, енергетики, вугільної та металургійної галузей, агропромислового комплексу, сфер виробництва цукру і спирту.

Процес попередження злочинності в Україні і до цього часу не має самостійної правової бази, український законодавець не спромігся прийняти Закон "Про профілактику правопорушень", нагальна потреба у з якому визнана давно і практично на всіх рівнях. До ідеї прийняття такого закону схвально ставиться більшість науковців-теоретиків. Що стосується опитаних управлінням статистики працівників судових і правоохоронних органів, то ствердну відповідь на питання відносно прийняття Закону України "Про профілактику правопорушень" дали: судді – 95,2%, слідчо-прокурорські працівники – 53%, слідчі працівники УВС – 76,9% [57, с 174]. На жаль, опитані працівники в переважній своїй більшості не навели своїх міркувань стосовно положень, які необхідно включити до даного Закону у випадку його прийняття.

Крім того, програмою передбачено удосконалення інформаційно-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення профілактичної діяльності, роботи із соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, виконання інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних програм профілактики, забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, збереження історико-культурних цінностей тощо.

Процес профілактики злочинності в Україні і до цього часу не має самостійної правової бази, український законодавець не спромігся прийняти Закон "Про профілактику правопорушень", нагальна потреба у якому визнана давно і практично на всіх рівнях [61, с 17]. До ідеї прийняття такого закону схвально ставиться більшість науковців-теоретиків.

Фактично ж склалася ситуація, коли регламентація здійснення різноманітних профілактичних заходів закріплюється у численних нормативно-правових актах різних галузей права у розпорошеному вигляді і є фрагментарною, що не сприяє ефективності профілактичної діяльності [29, с.97]. Вбачається, що існуюча ситуація потребує зміни, і Верховною Радою України невідкладно повинен бути прийнятий Закон України "Про профілактику правопорушень" – нормативно-правовий акт, який своєю метою мав би створення правової бази для ефективної діяльності суб'єктів профілактики з виявлення і усунення причин та умов правопорушень, здійснення профілактичного впливу на осіб, схильних до вчинення правопорушень, який чітко б визначав принципи профілактики правопорушень, коло суб'єктів профілактики, владні повноваження та правову основу їх діяльності, встановлював перелік ефективних заходів профілактичного впливу та порядок їх застосування [60, с.62].

2.1. Стан виконання Комплексних програм з боротьби і профілактики правопорушень в Україні наприкінці ХХ – ХХІ ст.

За 16 років незалежності в нашій державі було затверджено декілька Комплексних програм з боротьби і профілактики правопорушень, які стали засобом реалізації кримінологічної (профілактичної) політики в Україні і за