Навпаки, як засвідчили дані всупереч очікуваним результатам, відбулося зростання злочинних посягань на економічні відносини, а витіснення з економічної сфери кримінального елементу не забезпечено (рисунку 2.1).

Виховання правосвідомості підростаючого покоління, тобто поваги до законодавства України, є одним з найголовніших питань профілактики злочинності, з огляду на майбутній розвиток України як правової держави. Саме тому, найбільшу кількість заходів Комплексної програми (24) було спрямовано на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх шляхом проведення різноманітних семінарів та конференцій, а також введення з виховною метою в загальноосвітні заклади курсу „Урок", який полягав у формуванні у покоління зневаги до злочинних діянь та спонуканні вести здоровий спосіб життя.

Такі заходи дали позитивний результат, оскільки, загальна динаміка скорочення кількості злочинів, вчинених неповнолітніми, мала позитивний характер. Так, у 2005 році кількість злочинів, вчинених неповнолітніми, складала 26,5 тис, в той час як у 2001 році зазначений показник відповідав 36,2 тис. злочинів. Таким чином, кількість злочинів, вчинених неповнолітніми зменшилась на 9,7 тис. або на 26,8 відсотка [31, с.86]. Процес спаду злочинності неповнолітніх можна спостерігати на рисунку 2.2.

Проте, зазначені абсолютні показники не враховували сталого зменшення чисельності неповнолітньої категорії населення.

Проведенням аналізу структури складових неповнолітньої злочинності, встановлено, що окремі з них характеризуються сталими негативними тенденціями до збільшення. Занепокоєння викликає кількість вчинених неповнолітніми грабежів, чисельність яких за п'ять років збільшилась наполовину – з 2,3 тис. до 3,5 тис. або на 51,8 відсотка.

Рис. 2.2. Дані про кількість неповнолітніх осіб (у віці до 17 років включно) за період 2001-2005 років

Зросла і кількість шахрайств, вчинених неповнолітніми, – з 294 у 2001 році до 734 у 2005 році або у 1,5 раза [40, с.80].

З метою залучення громадськості до боротьби з злочинністю заходом 91 Комплексної програми передбачалось вжити заходів до розширення мережі громадських формувань, які беруть участь в охороні громадського порядку і профілактичній роботі, а також визначити принципи та установити порядок заохочення громадян у разі їх участі в запобіганні злочинам та їх розкритті (виконавці Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, МВС, СБУ, Мінюст, Мінфін). Разом з тим, принципів та порядку заохочення громадян, у разі їх участі в запобіганні та розкритті злочинів так і не визначено, а кількість громадських формувань, які задіяні по охороні громадського порядку та профілактиці правопорушень, згідно з статистичною звітністю МВС за 2001-2005 роки, скоротилася з 16614 до 16138.

Окремими пунктами Комплексної програми передбачалося здійснення заходів, спрямованих на мінімізацію злочинного впливу на молодь. Зокрема, пунктом 55 доручалося Раді міністрів Автономної Республіки Крим та місцевим державним адміністраціям протягом 2001 року розробити регіональні програми щодо надання житла та гарантованого першого робочого місця дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, які закінчили загальноосвітні навчальні заклади, школи-інтернати, спеціальні навчальні заклади для неповнолітніх. Проте, знову у звітності Урядові наведено статистичні дані щодо виявлення правопорушень серед молоді, а про розробку та впровадження відповідних регіональних програм взагалі не йдеться.

Отже вжиті органами виконавчої влади заходи з мінімізації злочинного впливу на молодь виявились неефективними.

Аналіз споживачів наркотиків за останнє п'ятиріччя свідчить про тенденцію до збільшення їх кількості. Станом на 01.01.2006 на обліку за немедичне вживання наркотичних засобів перебувало 152,4 тис. осіб, або майже 32 споживача наркотиків на кожні 10 тис. населення, в той час, як у 2001 році цей показник складав 22 споживача на 10 тис. населення. Отже, тільки за п'ять років кількість споживачів наркотиків збільшилась на 45,3 тис. осіб або на 42 відсотка [31, с.87]. Дані про кількість споживачів наркотиків, які перебували на обліку за період з 2001 по 2005 роки, представлені на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка кількості споживачів наркотиків, що перебували на обліку.

Якщо щорічно протягом зазначеного періоду в середньому в Україні виявлялось 25 тис. споживачів наркотиків, то вже у 2005 році було обліковано 46 тис. осіб, що допускали немедичне вживання наркотиків, з яких 40 відс. (18,4 тис. осіб) з вперше встановленим діагнозом. За соціальним станом серед наркоманів переважали безробітні – 74,5 відсотка. Збільшилася також кількість наркоспоживачів з числа сільських жителів. У 2004 році їх частка від загальної кількості наркоспоживачів складала 17,6 відс. (21,9 тис. осіб), а у 2005 – 23,2 відсотка (35,9 тис. осіб) [31. с.87].

Із загальної кількості осіб, які перебували на обліку, 3 відс. складали неповнолітні (4,6 тис. осіб) та 17,7 відс. – жінки (26,9 тис. осіб).

Аналіз загальної кількості засуджених у розрізі вікових груп кримінально-відповідального населення протягом 2001 – 2005 років вказує на те, що знизити питому вагу молоді (у віці від 14 до 24 років) у зазначеній категорії осіб попри всі вжиті заходи так і не вдалося. Так, у 2001 році засуджених у віці від 14 до 17 років у загальній кількості засуджених було 9,8 відс, а у 2005 році аналогічний показник склав 9,9% при скороченні чисельності населення цієї вікової групи з 2925 тис. осіб у 2001 році до 2622,7 тис. осіб у 2005 році, тобто на 11 відсотків. Відповідно, у віковій групі від 18 до 24 років зазначений показник протягом визначених п'яти років збільшився з 29,1 відс. до 29,5 відсотка [40, с.80].

Для зменшення кількості злочинів пов’язаних із зловживанням алкогольних напоїв та наркотичних засобів серед молодого