Принциповість кримінологічної (профілактичної) політики – така її якість, завдяки якій вона отримує стабільність, стійкість, стрункість, в повному обсязі розкриває свій зміст [36, с.28]. Ефективність кримінологічної норми багато в чому визначається ступенем врахування в процесі законотворчості принципів кримінологічної політики. Значення принципів полягає і в тому, що вони виступають регулятором правозастосувальної діяльності. Практика, орієнтуючись на них, здійснює її не тільки у суворій відповідності до букви закону, але й у згоді з духом кримінологічних вимог. Керівні засади тут служать у відомому значенні гарантом правильності, безпомилковості застосування правових приписів. Слід зауважити, що ефективність реалізації кримінологічної (профілактичної) політики неабиякою мірою залежить від правильного розуміння громадянами основних принципів, що лежать в її основі. Для аналізу принципів кримінологічної (профілактичної) політики важливе значення має питання про їх співвідношення з принципами кримінального законодавства. Багато вчених дотримуються думки, що принципи кримінального права є основоположними, а принципи кримінологічної (профілактичної) політики походять від них і формуються на їх основі [44, с.398]. Первинною завжди є політика (у т.ч. кримінологічна), яка визначає зміст, напрямки, методи і т. ін. конкретного інструментарію її реалізації. Саме кримінальне право є інструментом, за допомогою якого реалізується кримінологічна (профілактична) політика, досягаються її цілі.

Принципи кримінологічної (профілактичної) політики мають ту відмінну особливість від принципів права, що вони не завжди оформлені у вигляді правових норм [36, с.28]. Вони можуть знаходити своє відображення в програмових документах вищих органів державної влади, уряду, заявах та промовах Президента України, документах політичних партій та громадських організацій.

Під принципами кримінологічної (профілактичної) політики розуміються основоположні, керівні ідеї і засади у сфері запобігання злочинності методами профілактичного характеру, які спрямовують процес формування кримінологічних засобів ведення цієї профілактики, а також тактику їх застосування.

Співвідношення принципів кримінологічної (профілактичної) політики і кримінального закону виражається в тому, що перші з них:

а) закріплюються, як уже наголошувалося, не тільки в нормах права, а і в інших документах;

б) визначають як характер кримінального законодавства, так і практику його застосування;

в) входять до числа «утворюючих» («складових») принципів кримінального закону [52, с 188].

Принципи кримінологічної (профілактичної) політики повинні відображати не тільки загальні політичні установки, інтереси, ідеї, основні засади у сфері боротьби зі злочинністю кримінально-правовими засобами, але і включати те особливе, що характерне саме для кримінального закону як галузі права.

Принципи кримінологічної (профілактичної) політики, в свою чергу, базуються на загальних принципах, які лежать в основі всієї правової політики України, в тому числі і у сфері політики боротьби зі злочинністю [54, с 149]. До цих принципів належать:

- принцип демократизму (ст. 1 Конституції);

- принцип переваги прав і свобод людини (ст. З Конституції);

- принцип верховенства права (ст. 8 Конституції)';

- принцип рівності громадян (ст.ст. 21 та 24 Конституції);

- принцип зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції);

- принцип виключення подвійної відповідальності (ст.61 Конституції);

- принцип законності та винної відповідальності (ст. 62 Конституції);

- принцип гуманізму.

Перераховані вище принципи відносяться до категорії загальних, що перебувають на більш високому рівні і покладені в основу політики у сфері боротьбі зі злочинністю [66, с.67]. Ці принципи закріплені у Основному законі нашої держави – Конституції України. Загальні принципи не входять в систему принципів саме кримінологічної політики. Особливу увагу слід приділити категорії спеціальних принципів, що лежать в основі кримінологічної (профілактичної) політики, як елементу політики у сфері боротьби зі злочинністю.

До спеціальних принципів кримінологічної (профілактичної) політики необхідно віднести:

- принцип відповідності кримінологічної політики іншим елементам політики у сфері боротьби зі злочинністю;

- принцип доцільності профілактичних заходів;

- принцип врахування (відповідності) соціально-правової психології;

- принцип адекватного забезпечення методів і засобів профілактики в кримінологічній (профілактичній) політиці.

Принцип відповідності кримінологічної політики іншим складовим кримінальної політики. Як відомо кримінологічна (профілактична) політика являє собою лише одну із складових політики у сфері боротьби зі злочинністю [50, с.72]. Будучи не основним елементом політики у сфері боротьби зі злочинністю, кримінологічна (профілактична) політика реалізується в напрямку, уже визначеному кримінально-правою політикою, яка являється основоположним елементом політики у сфері боротьби зі злочинністю, оскільки завданням останньої є визначення кола діянь, що належать до категорії злочинних (в її рамках здійснюються криміналізація й декриміналізація, а також визначається пеналізація та депеналізація.

Звичайно, при такому положенні між всіма елементами повинна існувати єдність у підходах, оцінках, методології діяльності. Така єдність має будуватись на узгодженості принципів, на яких реалізується діяльність кожної складової.

Принцип доцільності. Він, зокрема, якраз і означає, що застосування заходів профілактичного впливу повинно узгоджуватися з метою, що стоїть перед кримінологічною політикою. Доцільність кримінологічної (профілактичної) політики полягає в необхідності вибору напряму, завдання, методів політики суворо в рамках закону, таких, що є найоптимальнішими (такими, що відповідають цілям і завданням суспільства) варіантами здійснення суб'єктами кримінологічної (профілактично) політики своїх повноважень [54, с 149].

Принцип врахування соціально-правової психології. Уже при визначенні профілактичних заходів по боротьбі зі злочинністю законодавець повинен врахувати, крім інших моментів, історичні уявлення, що склалися у конкретному суспільстві, про добро і зло, справедливість і несправедливість, злочинне і незлочинне, інші ціннісні орієнтації, моральні й етичні категорії.

Для кожної історичної спільності людей – нації, народності притаманна власна система ціннісних координат, яка вироблена стереотипами, що формувались протягом сторіч в умовах становлення відповідної спільноти [36, с.28]. На цей процес здійснювала вплив пануюча у суспільстві релігія, яка значною мірою визначила соціально-правову психологію народу. Тому не можна порівнювати соціально-правову психологію народу, що сповідує християнство і, наприклад, психологію народу, який сповідує буддизм або іслам. На глобальному рівні існують суттєві