Сучасні держави, і Україна в тому числі, не належать до мононаціональних утворень. Як правило, на її території проживають національні меншини, які мають власну систему соціально-правових координат, яка також повинна враховуватись при реалізації кримінологічної політики [67, с.65]. В ході реалізації кримінологічної (профілактичної) політики повинен бути досягнутий баланс між соціально-правовою психологією всіх народів, що проживають в Україні. В іншому випадку кримінологічна (профілактична) політика держави не буде сприйматись як справедлива, а профілактичні заходи та програми не будуть виконуватися великими групами населення.

Принцип адекватного забезпечення методів і засобів профілактики в кримінологічній (профілактичній) політиці полягає в тому, що практика протидії злочинності не може виникнути самостійно, вона повинна бути в достатній мірі забезпечена: матеріально, ідеологічно, в кадровому відношенні, інформаційно, науково і т.д. Забезпеченість профілактичної політики можна визначити за допомогою таких рівнів: високий, середній, задовільний, низький, незадовільний. Світова практика показує, що результати дії на злочинність можуть бути або відповідними рівню забезпечення або нижчими [21, с.500]. Політики ж прагнуть при незадовільному рівні забезпечення отримати високі результат. Подібних досягнень історія не знає.

Кожна наука формується на базі відповідних джерел, які лежать у її основі [47, с.96]. Кримінологічна (профілактична) також має своє коло джерел, які становлять її основу, визначають її напрями та межі. До цих джерел належать: Конституція України, як джерело всієї внутрішньої та зовнішньої політики, база всього національного законодавства; Закони України; Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України; Рішення Конституційного Суду України; Постанови Пленуму Верховного Суду України; Міжнародні договори, ратифіковані Україною.

- Конституція України як джерело визначає основні, базові підходи до формування кримінологічної політики;

- Закони України – основне джерело кримінологічної (профілактичної) політики (Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"; Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"; Указ Президента "Про заходи щодо зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян";

- Постанови ВРУ ("Про стан боротьби із злочинністю та забезпечення законності в державі"; "Про невідкладні заходи щодо боротьби зорганізованою злочинністю і корупцією");

- Укази Президента України, виступають як джерела кримінологічної (профілактичної) політики у випадках, коли вони визначають її основні, концептуальні підходи, а також конкретні її задачі. Указами Президента України були затверджені (Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки; Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки; "Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю";

- Постанови Кабінету Міністрів України, що є джерелами кримінально-правової політики у випадках, коли KM виступає із законодавчою ініціативою по питаннях кримінологічного характеру (Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки;)

- Рішення Конституційного Суду України. Виходячи з місця та ролі Конституційного Суду України в системі державних органів, яке визначено Розділом XII Конституції України, його рішення мають обов'язковий характер для всіх органів, організацій та громадян;

- Постанови Пленуму Верховного Суду України виступають як джерела кримінологічної (профілактичної) політики у двох випадках:

1) коли вони визначають загальні засади та межі застосування профілактичних заходів ("Про судову діяльність в умовах загострення криміногенної ситуації");

2) коли вони визначають конкретні напрямки застосування профілактичних заходів, а також межі застосування профілактичних програм ("Про хід виконання судами України вимог законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викорінення самогоноваріння, а також керівних постанов Пленуму Верховного Суду України з цього питання");

- Міжнародні договори, ратифіковані Україною. Процес інтеграції України у міжнародну спільноту демократичних країн вимагає дотримання міжнародних норм і стандартів у різних галузях внутрішнього життя. Це висуває зобов'язання приведення національного законодавства у відповідність до міжнародних норм і стандартів, які зафіксовані у різноманітних міжнародних договорах [36, с.28]. Вказане положення повною мірою торкається і кримінологічного законодавства України, у зв'язку з чим міжнародні договори, які тим чи іншим чином впливають на національне законодавство, стають джерелом кримінологічної (профілактичної) політики України.

Всі міжнародні договори під цим кутом зору можуть бути поділені на дві групи:

1) ті, що визначають концептуальні підходи до боротьби зі злочинністю в цілому (напр., Європейська конвенція про незастосування строку давності до злочинів проти людства та воєнних злочинів від 25.01.1974; Угода про співробітництво між Урядами держав - учасниць ГУУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів від 20.07.2002; Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти організованої злочинності від 21.07.1997 та ін.);

2) ті, які визначають конкретні напрямки реалізації кримінологічної (профілактичної) політики, а також межі застосування профілактичних програм (напр., Резолюція про терористичну злочинну діяльність, що прийнята восьмим Конгресом ООН з попередження злочинності та поводження із правопорушниками від 27.08 – 7.09. 1990р.; Конвенція ООН „Проти транснаціональної організованої злочинності" від 15.11.2000р.; Міжнародна Конвенція „Про боротьбу з фінансуванням тероризму" від 8.06.2000р.; Конвенція ООн „Проти корупції"" від 31.10.2003р.).

- Акти органів місцевого самоврядування( рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про затвердження комплексної програми профілактики і запобігання поширенню алкоголізму, наркоманії, токсикоманії та СНІДу серед населення м. Харкова на 2001 – 2005 роки"; рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради " Про міську Програму забезпечення реалізації у 2006 році заходів Комплексної програми профілактики злочинності на 2006-2010 роки").

1.2. Система суб’єктів кримінологічної (профілактичної) політики

Профілактика злочинів корегує взаємини людей, впливає на їх поведінку в суспільстві. Цільова призначеність системи, її окремих суб'єктів, профілактичних