Таким чином система профілактики злочинів виконує:

- регулятивну функцію профілактики, яка полягає в створенні таких умов, які дозволяли б людям вирішувати суперечності, що виникали у них, і конфлікти в рамках вимог закону. Попереджувальна діяльність в даному випадку є однією з гарантій забезпечення принципів верховенства закону;

- охоронну функцію, виконуючи її профілактика захищає свободи і права громадян від правопорушень, захищає соціально-значущі цінності. У цьому виявляється гуманістична спрямованість попередження злочинів. Це ж повинно бути метою правової держави;

- виховну функцію профілактики, яка полягає в тому, що вона широко використовує методи переконання, корекції поведінки людей, приведення їх вчинків у відповідність з вимогами має рацію і гуманістичній моралі [36, с.29].

Ефективність профілактики складає істотний атрибут рівня життя людей в суспільстві. Чим результативнішою буде ця форма соціальної діяльності, тим краще захищені люди від злочинних посягань на основні людські цінності [51. с.209].

Таким чином, профілактика злочинів – необхідна частина будь-якої дійсно правової держави. Звідси система профілактики злочинів повинна не тільки ефективно діяти, але і постійно удосконалюватися. Це вдосконалення повинне стати органічною частиною загального процесу формування демократичної правової держави.

Необхідним елементом системи є суб'єкти кримінологічної (профілактичної) політики, до яких належить Президент України, як глава держави, Верховна Рада України, як вищий законодавчий орган, Кабінет Міністрів України, як гілку виконавчої влади, Конституційний Суд України та Пленум Верховного Суду України, як гілки судової влади в державі, а також органи місцевого самоврядування, які здійснюють профілактичну політику безпосередньо в регіонах [49, с 146].

До функцій суб'єктів кримінологічної (профілактичної) політики залежно від їхніх повноважень належать:

- організація об'єктивного статистичного обліку, що відображає реальний стан правопорядку на території України, Автономної Республіки Крим, області, міста, району, селища, села, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності;

- затвердження Комплексних Програм з боротьби і профілактики правопорушень в Україні;

- систематичний аналіз статистичних даних про правопорушення, учинені в різних сферах життєдіяльності;

- прогнозування криміногенної ситуації на території країни та в окремих її регіонах на перспективу;

- визначення сил і засобів, необхідних для ефективної реалізації кримінологічної (профілактичної) політики;

- фінансування і матеріально-технічне забезпечення здійснення кримінологічної (профілактичної) політики в державі;

- практична реалізація комплексних і цільових програм з боротьби і профілактики правопорушень в Україні;

- аналіз стану здійснення кримінологічної (профілактичної) політики в цілому в державі та регіонах з метою визначення її ефективності та внесення необхідних корективів;

- патріотичне, моральне, духовне виховання і пропаганда здорового способу життя як засіб відвернення громадян від наркоманії, наркозлочинності й алкоголізму.

Президент України, як суб'єкт кримінологічної (профілактичної) політики своїми указами затверджує Комплексні програми з боротьби і профілактики правопорушень в державі, як визначають концептуальні підходи реалізації кримінологічної (профілактичної) політики в Україні, її основні завдання та принципи [48, с.274]. Як гарант державного суверенітету, він підписує закони, прийняті Верховною Радою України, в число яких входять і ті, що стосуються здійснення кримінологічної (профілактичної) політики на території української держави. Президент також здійснює керівництво практичною реалізацією політики у сфері боротьби зі злочинністю. В даному випадку доцільно буде згадати про Указ Президента України від 18.02.2002 року №62 "Про заходи щодо зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян", яким передбачаються ряд профілактичних заходів щодо попередження злочинності, а профілактика злочинів, якими порушуються права та свободи громадян [6, ст.5].

Верховна Рада України виступає суб'єктом кримінологічної (профілактичної) політики, оскільки вона приймає відповідні закони у сфері здійснення профілактичної політики, якими визначаються завдання, цілі та напрямки реалізації даного виду політики, ухвалює постанови, якими делегуються повноваження суб'єктів кримінологічної політики.

У відповідності з законодавством, велика роль щодо реалізації стратегічних положень державної політики боротьби з організованою злочинністю і корупцією, відводиться уряду України [52, с 189]. Організаційно-правова його діяльність знайшла відображення у відповідних нормативних актах, постановах Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародний масштаб організованої злочинності, урядом України прийняті заходи щодо забезпечення взаємодії українських правоохоронних органів з міжнародними організаціями, зокрема з Інтерполом, через створення відповідної структури цього органу в Україні [62, с.45]. Діяльність Національного центрального бюро Інтерполу регулюється постановами Кабінету Міністрів України: від ЗО вересня 1992 р. "Про вступ України до Інтерполу", та Положенням "Про Національне центральне бюро Інтерполу", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 220.

Конституційний Суд України та Пленум Верховного Суду України своїми рішеннями та постановами визначають загальні засади здійснення профілактичних заходів щодо окремих видів злочинів, які є загальнообов'язковими на всій території держави.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері реалізації кримінологічної політики має велике значення з точки зору загальної політики боротьби зі злочинністю [5, ст.26,п.22].

Рівень організації профілактичної політики в районах, містах, областях може відрізнятися, враховуючи соціально-економічну та демографічну ситуацію в конкретному регіоні [22, с.43]. Також при організації кримінологічної (профілактичної) політики слід враховувати культурний потенціал, місцеві звичаї та традиції і таке інше.

Як вже зазначалося, провідне місце в організації профілактичної політики повинно відводитися реалізації на рівні району, міста, області соціально-економічних, організаційних заходів, що здійснюються місцевими органами влади [30, с 5 8]. Це положення стосується як масштабних соціальних заходів, спрямованих на стабілізацію політичної, економічної, соціальної, демографічної ситуації в країні, без вирішення яких про успішність протидії сучасній злочинності, не може бути й мови, так