Розраховувати на успішні результати можна розраховувати тільки за умови, якщо вона буде охоплювати всі можливі галузі життєдіяльності суспільства .

1.3. Взаємодія кримінологічної (профілактичної) політики України з іншими елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю

Соціальна профілактика злочинів відіграє важливу роль у політиці в сфері боротьби зі злочинністю, оскільки її втілення у життя значною мірою визначається і залежить від ефективності, дієвості всього комплексу заходів по боротьбі зі злочинністю і узгодженості роботи всіх органів і організацій, що їх здійснюють [45, с.216].

Визначаючи місце та роль кримінологічної (профілактичної) політики серед інших елементів (складових) політики у сфері боротьби зі злочинністю, важливо підкреслити їх єдність, взаємозв'язок і відносну самостійність кожного з них.

Прояв тісного взаємозв'язку, взаємообумовленості різних елементів політики у сфері боротьби зі злочинністю свідчить про її цілісність, єдність [49, с.136]. Адже для реалізації основного призначення політики у сфері боротьби зі злочинністю, зрозуміло тільки комплексу заходів державного примусу. Кримінальне покарання ніколи не було єдиним засобом дії на злочинність, та і можливості його, незважаючи на жорсткість і суворість, досить обмежені: заходи державної дії на злочинця застосовуються вже після факту вчинення злочину, а кримінальна репресія не в змозі забезпечити запобігання злочинності вловному обсязі.

Завдання зниження рівня злочинності може бути вирішене тільки при здійсненні профілактичних заходів економічного, соціально-культурного, ідейно-виховного та іншого характеру [50, с.73]. Виключення ж з політики у сфері боротьби зі злочинністю профілактичного напряму призведе до штучного звуження її можливостей, позбавить головного і найефективнішого засобу в боротьбі із цим соціальним явищем.

Кримінологічна (профілактична) політика є самостійним елементом (складовою) політики у сфері боротьби зі злочинністю, яка поєднана з іншими елементами - кримінально-правовою, кримінально-процесуальною та кримінально-виконавчою політиками. Кримінально-правова, кримінально-процесуальна і кримінально-виконавча політика визначають коло злочинного і кримінально караного, забезпечують швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і виконання стосовно них покарань [36, с.29]. У той же момент своєчасне розкриття злочинів, притягнення винних до відповідальності, призначення справедливого покарання ведуть до попередження нових злочинів і, отже, створюють необхідні умови для реалізації кримінологічної (профілактичної) політики. Політика у сфері профілактики злочинів, яка базується на наукових знаннях про причини і умови, сприяючі злочинам, характеристику злочинності, особу злочинця і профілактику, є необхідною основою для успішної реалізації законотворчої, судової і пенітенціарної діяльності [54, с 149].

Кримінологічна (профілактична) політика тісно взаємопов'язана із кримінально-правовою політикою, що має серед своїх завдань має попередження злочинів методами кримінально-правового впливу, а також "розробляє стратегію і тактику, формулює основні задачі, принципи, напрями і цілі кримінально-правової дії на злочинність, засоби їх досягнення, і виражається в нормах кримінального закону, практиці їх застосування, актах офіційного тлумачення кримінально-правових норм та постановах Пленуму Верховного Суду України (складові кримінально-правової політики)" [ 65, с.189].

На думку М.М. Бабаева, даний різновид «соціальної політики ліквідації злочинності» існує самостійно, разом з кримінальною політикою, не поглинаючись останньою і навіть з нею не перетинаючись" [23, с. 184]. Аналіз змістовної сторони кримінологічної політики, зроблений М. М. Бабаєвим, видається плідним і таким, що заслуговує найсерйознішої уваги. Однак не можна погодитися з автором, який вважає, що методи і засоби кримінально-правової і кримінологічної політики перебувають у певній конфронтації, тому що «перша бореться зі злом, караючи зло, а друга – насаджуючи добро і навчаючи добру» [23, с 184]. І кримінарьно-правова і профілактична політики мають своєю метою зменшення рівня злочинності у суспільстві. Це з впевненістю доводить Кримінальний кодекс України, який визначає серед своїх завдань «за-побігання злочинам» (ст. 1 КК). Кримінально-правова політика, будучи системоутворюючим елементом політики у сфері боротьби зі злочинністю, визначає основні межі, завдання профілактичної політики.

Вбачається, що боротися зі злом лише шляхом застосування покарання за його вчинення без застосування заходів, що попереджують злочин – є працею, настільки ж безглуздою, наскільки і даремною [45, с.216].

Між кримінально-правовою та кримінологічною політикою не може ставитися знак рівності хоча б тому, що кримінально-правова політика визначає всі основні напрями, цілі і засоби боротьби зі злочинністю, у тому числі заходи її попередження [65, с 189]. «Розлучити» кримінально-правову і профілактичну політику у принципі, звичайно, можливо. Але не можна не бачити того, що це може призвести до: втрати кримінально-правовою політикою одного з її головних, стратегічних завдань, перебільшення ролі примусу в боротьбі зі злочинністю, посилення карального елемента на практиці.

Включення у структуру політики у сфері боротьби зі злочинністю як одного із складових елементів кримінологічної (профілактичної) політики, створює логічно завершену конструкцію і дозволяє правильно зорієнтувати її в загальній системі соціальної політики. Насправді, якщо виходити з того, що в цілому єдина політика держави включає різні напрями, у тому числі і соціальну політику, а вона містить, як елемент, юридичну (правову) політику, в якій, у свою чергу, можна виділити політику в сфері боротьби зі злочинністю, то кримінологічна (профілактична) політика повинна органічно включатися до цієї останньої. Характерно, що в теорії кримінального права низки країн Європи до предмета політики у сфері боротьби зі злочинністю відносять і профілактику. Початковим пунк-том тут служить уявлення, що головне в боротьбі зі злочинністю є її попередження. Польський учений Е. Бафія, відзначає: „можна дійти переваги покарання всім іншим засобам боротьби зі злочинністю і навіть перетворенню його у фетиш" [25, с 149].

Взаємозв'язок кримінологічної (профілактичної) політики і кримінально-правової політики в першу чергу проявляється у встановленні кримінально-правовою політикою меж реалізації профілактичної політики. Це здійснюється на підставі процесів