В окремих випадках з питань укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) застосовуються спеціальні нормативно-правові акти. Кабмін з метою забезпечення відповідності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначають законом та іншими нормативно-правовими актами.

6. Значну роль для реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) відіграє режим ліцензування. Українське законодавство не містить положень, якими безпосередньо врегульовуються питання застосування мов у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тому питання про те якими мовами суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) врегульовується на основі загальних положень українського законодавства.

7. 1. Передумовами використання захисних застережень є:

1) ризиковий характер зовнішньоекономічної діяльності;

2) необхідність розподілу такої ризиковості;

3) тривалий характер виконання зовнішньоекономічних договорів;

4) особливість правового регулювання відносин, пов’язаних з укладенням та виконанням зовнішньоекономічних договорів, та, як наслідок, можливість застосування до зовнішньоекономічного договору недосконалого законодавства;

5) свобода договору.

8. Теоретичне визначення захисного застереження як умови зовнішньоекономічного договору: захисне застереження – це умова зовнішньоекономічного договору, що має особливу структурну побудову (гіпотезу, диспозицію, а іноді й санкцію), головне функціональне призначення якої полягає у стабілізації договірної дисципліни та захисті комерційних інтересів сторін шляхом розподілу між ними можливих ризиків (об’єктивного характеру), та яка відповідно регламентує права та обов’язки сторін при настанні обставин, що відповідають певним кваліфікаційним ознакам, а насамперед закріплює домовленість сторін щодо модифікації окремих первісних умов договору або (у разі їх відсутності) їх первісного встановлення.

9. Визначення для нормативного закріплення: захисне застереження – це умова зовнішньоекономічного договору, яка у разі настання названих у ній обставин, передбачає можливість модифікації (оновлення) відповідних початкових умов договору чи їх первісне встановлення з тим, щоб зберегти початкову зацікавленість сторін у його виконанні.

10. Захисні застереження як певний різновид договірних умов об’єднуються у спільну групу за наступними правовими особливостями: по-перше, за функціональним призначенням, по-друге, за певними прийомами, засобами, які використовуються при їх викладенні, тобто за юридичною технікою, по-третє, за кваліфікаційними ознаками гіпотетичних обставин, що дозволяють застосовувати у разі їх настання те чи інше застереження.

11. Функції, які виконують захисні застереження можна звести до наступних:

функція збереження договірних відносин (стабілізаційна);

функція захисту сторін договору від можливих ризиків (захисна);

функція попередження правової невизначеності при настанні певних обставин;

компенсаційна функція;

функція уникнення підстав юридичної відповідальності.

12. Захисне застереження є умовою договору, що являє собою особливу юридичну конструкцію, у структурі якої виділяються гіпотеза, диспозиція, а іноді й санкція.

Гіпотеза застереження це вказівка на певну гіпотетичну обставину або певний перелік таких обставин, що може залишатися відкритим чи закритим, із настанням якої (яких) у дію автоматично вводиться диспозиція застереження. Крім того, якщо перелік гіпотетичних обставин відкритий, обов’язковим додатковим елементом гіпотези є критерії, за якими певні обставини відносяться до зазначеного переліку.

Диспозицію застереження утворюють положення, які регламентують права та обов’язки сторін договору у випадку настання передбачених гіпотезою обставин. Деякі із застережень не містять чітко визначених прав та обов’язків сторін, а регламентують лише механізм (процедуру) їх установлення. Однак головний обов’язок, який завжди складає серцевину застереження – це обов’язок переглянути чи встановити відповідну початкову умову (умови) договору.

Санкція застереження це вказівка на відповідні негативні наслідки, які мають настати для однієї зі сторін, якщо вона відмовиться переглянути (установити) початкові умови договору, виконувати належним чином оновлений варіант договірного зобов’язання або ж не повідомить у відповідний строк та у відповідній формі про настання гіпотетичних обставин (якщо саме на ній лежав обов’язок такого повідомлення).

13. Кваліфікаційні ознаки обставин, що вводять у дію захисні застереження, доцільно поділити на загальні та спеціальні.

Загальні кваліфікаційні ознаки це ознаки, які притаманні майже усім обставинам, що вводять у дію більшість захисних застережень.

Ними є: 1) гіпотетичний характер обставини, який означає, що при укладенні договору заздалегідь не відомо чи буде мати місце така обставина (об’єктивний момент);

2) незапобіжність обставини, яка означає, що виникненню даної обставини сторони договору за допомогою будь-яких зусиль не зможуть запобігти (попередити);

3) мимовільний об’єктивний характер обставини, який означає, що існування даної обставини не залежить від волі сторін договору;

4) обставини можуть мати як фактичний, так і юридичний характер;

5) обставини мають своїм обов’язковим наслідком зміну (зменшення чи повну втрату) початкової цінності виконання для однієї зі сторін договору.

Спеціальні кваліфікаційні ознаки це ознаки, які притаманні лише окремим обставинам, що здатні ввести у дію лише певний різновид застережень. Вважаємо за необхідне у вітчизняному праві розподілити спеціальні кваліфікаційні ознаки на дві категорії: на обов’язкові та факультативні. Під спеціальними обов’язковими кваліфікаційними ознаками, слід розуміти ознаки, які завжди притаманні обставинам, що вводять у дію певний різновид застережень. Даний різновид кваліфікаційних ознак насамперед має рішуче значення при вирішенні питання щодо введення у дію одного із декількох суміжних захисних застережень. Під спеціальними факультативними кваліфікаційними ознаками слід вважати ознаки, самостійно сформульовані сторонами чи запозичені ними з нормативних актів як міжнародного, так і національного характеру. Вони являють собою доповнення до загальних та спеціальних обв’язкових кваліфікаційних ознак, та у будь-якому випадку не повинні суперечити їм.

На наш погляд, у вітчизняному праві положення щодо загальних та спеціальних обов’язкових кваліфікаційних ознак із метою упорядкування зовнішньоекономічної діяльності у договірній формі з участю вітчизняних підприємців слід закріпити в імперативній нормі.

14. Відносну (економічну) неможливість виконання договірного зобов’язання як спеціальну