Предмет та інші умови договору повинні визначатися досить конкретно. Якщо мова -йде про переда-чу у власність або використання індивідуально-визна-ченої речі, то в договорі слід відобразити індивідуалі-зуючі її ознаки, до числа яких може бути віднесено дату виготовлення виробу, індивідуальну назву тощо. "У випадках, коли предметом договору є речі, що ви-значаються родовими ознаками, в договорі повинні бути дані, які дозволяють виділити їх із загального кола подібних. До них можуть відноситися: наймену-вання (марка, сорт), кількість, вимоги до якості та інше. Можлива вказівка виробника виробів (форми), призначення майна тощо. "У випадках, коли предме-том договору є виконання роботи, надання послуг, повинен бути вказаний кінцевий результат роботи, послуги [42] . Така вимога ставиться, зокрема, в Положен-ні про форму зовнішньоекономічних договорів (конт-рактів), де вказується, що у випадку бартерного дого-вору та на переробку давальницької сировини визна-чається також точне найменування (марка, сорт) зу-стрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини) [33,с.34] .

При укладанні договору слід враховувати особливос-ті речі, майна, певної роботи, послуг, що є предме-том договору, оскільки вони можуть бути вільні в обігу, обмежені або взагалі вилучені з обігу. Так, ст. 4 Закону України "Про ліцензування певних видів діяльності" передба-чає обмеження у здійсненні підприємницької діяльно-сті [12] . Певні види діяльності не можуть здійснюватися без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Ка-бінетом Міністрів або уповноваженим ним органом виконавчої влади. Тому особи, що укладають договір, за предметом якого вимагається ліцензія, повинні пе-ревіряти її наявність. Деякі види діяльності можуть здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, проведення ломбардних операцій лише повними товариствами.

Треба зазначити, що в нормативно-правових актах, наприклад, в Законі "України "Про оренду державного та комунального майна", де "об'єкт" віднесено до іс-тотних умов відповідного договору, у дужках дається пояснення, що це поняття включає, склад та вартість майна [9].

Окремого підходу потребує договір, предметом якого є виконання робіт (підряд) чи надання послуг. Оскільки одними з ознак договорів підряду є обов’язок підрядника виконати роботу та передати матеріальний результат замовникові, то тут перераховані вимоги до предмету ще можна застосувати (хоча, наприклад, згідно ч.5 ст.318 ГК України вимогами до предмету договору підряду на капітальне будівництво є найменування об’єкта, обсяги і види робіт, передбачені проектом; умови про асортимент тут бути не може) [ 76,с.234] .

Договір підряду на капітальне будівництво має де-які особливості при визначенні понять предмета та об’єкта договору. Ці поняття не тотожні, оскільки об’єкт такого договору входить до поняття предмета. Так, об'єкт договору підряду на капітальне будівниц-тво - це будинки, споруди або Їх комплекси вироб-ничого або невиробничого призначення з визначеними техніко-економічними показниками, щодо яких здійс-нюється нове будівництво, реновація, консервація на підставі окремого проекту. А предмет цього договору є комплексним, це обумовлюється комплексністю бу-дівельної продукції, яка включає елементи підряду, постачання, фінансування, організації та надання різ-них послуг, пов'язаних з будівництвом. Тому при укладанні договору підряду на капітальне будівницт-во треба враховувати, що визначення об'єкта догово-ру ще не означає визначення предмета договору [50,с.22] .

При укладанні договору кредитування, забезпечен-ня його виконання здебільшого здійснюється за раху-нок договору. застави майна. Майно, що заставляєть-ся, може складатися з одного чи більше об'єктів, опис яких повинен містити договір, цього ж вимагає ст. 12 Закону України "Про заставу" [7] . Але часто сто-рони в цих договорах графи про перелік майна не за-повнюють. І при надходженні таких договорів до су-ду сторони можуть посилатися лише на договір кре-дитування, оскільки в ньому вказувалася сума креди-ту, а ось предмет застави як гарантія забезпечення повернення коштів буде відсутній. .

Інша ситуація складається з послугами, які згідно ст.901 ЦК України споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності: до них можна висунути критерії стосовно якості, але не можна визначити асортимент [2]. Тому, на нашу думку, при укладенні такого виду господарських договорів достатнім буде зазначити обсяги, вид роботи (послуги) та вимоги до її якості. У науковій літературі також зустрічається справедлива думка про те, що кількість не може бути визнано істотною умовою будь-якого господарського договору, оскільки їх коло не обмежується лише договорами на передачу майна і, наприклад, визначення кількості у ліцензійному договорі, договорі на передачу ноу-хау та франчайзингових договорах є проблемним [46].

Щодо створюваних речей, то ними виступають насамперед об’єкти незавершеного будівництва, правове станове яких законодавець врегулював нещодавно в ст. 331 ЦКУ. Слід застерегти, що в ЗУ «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» міститься заборона відчужувати об’єкти незавершеного будівництва, що придбані в результаті приватизації [11]. Стаття 331 ЦКУ такої заборони не містить, але сумніви з приводу можливості вільного відчуження вказаних об’єктів породжені тим, що ЦКУ не регулює приватизацію державного майна[2].

В цьому аспекті цікаво дослідити, яким є предмет іпотеки, якщо йдеться про об’єкти незавершеного будівництва. Згідно зі ст.ст. 5 і 16 ЗУ «Про іпотеку» [15]., ст. 4 ЗУ «Про заставу» [7]., ст. 5 ЗУ «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» [16]. предметом іпотеки можуть бути: земельна ділянка; земельна ділянка та незавершене будівництво; нерухоме майно, право власності на яке виникне в майбутньому; майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено; завершене будівництво, яке таким стало під час дії договору іпотеки без змін у цьому договорі. Крім того,