В сучасних умовах створюються ефективні гарантії для здійснення договірної свободи в галузі цін, які містяться в антимонопольному законодавстві. Так, ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкурен-ції" від 11 січня 2001 р. зазначає, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узго-джені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів [13] .

Для господарських договорів умова про ціну є обо-в'язковою. Недосягнення сторонами згоди щодо ціни веде до визнання такого договору недійсним. Проте 3 жовтня 1990 р. Україна ратифікувала Конвенцію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Ві-денська конвенція про договори міжнародної купівлі продажу товарів). Відповідно до ст. 55 цієї Конвенції, в тих випадках, коли договір був юридично дійсним чином укладений, але в ньому прямо або побічно не встановлюється ціна або прямо не передбачається по-рядок ЇЇ визначення, вважається, що сторони, за від-сутності будь-якої вказівки про інше, мали на увазі посилання на ціну, яка в момент укладання договору звичайно сплачувалася за такі товари, що продавали-ся за подібних обставин у відповідній галузі торгівлі [34,с.116] . Таким чином, ціна перестає бути істотною умовою для міжнародного договору купівлі-продажу.

Ст. 632 ЦК передбачає дію вищезазначеного поло-ження для всіх договорів [2]. На відміну від цього, ст. 180 ГК передбачає, що ціна є істотною умовою господарського договору і повинна бути в договорі за-значена [3].

У зв' язку з установленням ціни виникає питання можливості її зміни після укладання договору на ви-могу однієї із сторін. Чинний ЦК (ст. 632) зазначає, що зміна ціни після укладання договору допускається у випадках і на умовах, які встановлені договором або законом . Зміна ціни в договорі після його вико-нання не допускається. Деякі законодавчі акти, що стосуються окремих видів договорів, також урегульо-вують це питання. Так, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що істотною умовою договору є орендна плата з ура-хуванням її індексації, а ст. 21 цього ж Закону за-значає, що орендна плата може бути змінена за пого-дженням сторін, а також на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, перед-бачених законодавчими актами України. Орендар має право також вимагати відповідного зменшення оренд-ної плати, якщо з незалежних від нього причин змі-нилися умови господарювання, передбачені договором, або істотно погіршився стан об'єкта оренди [65,с.146 ].

Згідно з Положенням про поставки продукції вироб-ничо-технічного призначення (п. 24) та Положенням про поставки товарів народного споживання (п. 19) покупець в односторонньому порядку має право відмо-витися від виконання договору (повністю або частково) при завищенні постачальником ціни на продукцію [21] .

Таким чином, сторони можуть змінити ціну після укладання договору на підставі закону або договору, якщо в ньому передбачався порядок зміни ціни.

У час, коли в Україні знецінилися карбованці, сто-рони, щоб захистити себе від великих втрат, уклада-ли договори із зазначенням ціни у валюті інших держав (доларах США, євро тощо). Але відповідно до декрету Кабінету Міністрів "України від 19 лютого1993 р. "Про систему валютного регулювання і валют-ного контролю", валюта "України є єдиним законним засобом платежу на території України. У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговель-ного обігу використовується як засіб платежу інозем-на валюта [19].

Важливе значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єк-тами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента "України від 10 лютого 1996 р. "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктурно-цінової полі-тики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" та за-тверджене ним Положення про індикативні ціни [18]. По-ложення визначає, що під індикативними розуміють-ся ціни на товари, які відповідають цінам, що скла-лися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експорт-ної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством "України [65,с.147].

Інші умови господарського договору

До інших умов господарського договору відносять умови про відповідальність, умови відшкодування збитків, якість товарів,виконаної роботи, надання послуг, умови про страхування, умови про порядок здавання (приймання) товарів, робіт, послуг, фос-мажорні умови.

Умова про відповідальність сторін у випадках недо-тримання чи невиконання взятих на себе зобов’язань дуже важливі..

Господарсько-правова відповідальність - це передбачене законом або договором та засноване па державному примусі понесення господарюючим суб'єк-том несприятливих наслідків своєї неправомірної по-ведінки, що виражається в ущемленні його економічних інтересів [70,с.458].

Повноцінний договір повинен мати умови, що сто-суються відповідальності. Однак, у випадках, коли в договорі відсутні такі умови, застосовуються норми законодавчих актів, що регулюють відповідні види договорів або містять загальні положення, що засто-совуються до всіх видів господарських договорів.

Існують такі способи встановлення відповідальності сторін: по-перше, погодитися з нормами тих норматив-них актів, які регулюють даний вид господарських договорів, якщо санкції, передбачені в них, прийнят-ні для сторін, по-друге, встановити санкції, розмір яких перевищує встановлений у чинному законодав-стві. Проте, відповідно до ч. 5 ст. 225 ГК, не допус-кається погодження між сторонами зобов'язання що-до обмеження їх відповідальності, якщо розмір відпо-відальності для певного виду зобов'язань визначений законом. По-третє, сторони самостійно в договорі ви-значають санкції за порушення господарського дого-вору в тих випадках, коли в законі певне зобов'язан-ня не забезпечене. [68,с.116].

Відповідно до ст. 29 Закону Украї-ни "Про оренду державного та комунального майна" [9], ст. 19 Закону України "Про страхування"[10], ст. 49 По-ложення "Про кредитування"[20], відповідальність у від-повідних договорах встановлюється за згодою сторін.

Відшкодування збитків - це відтворення майно-вого стану одного господарюючого суб'єкта за рахунок іншого, який порушив