— ініціативна (договір як акт прояву ініціативи і узгодже-ної волі сторін врегулювати певні відносини);

— програмно-координаційна (договір як програма пове-дінки сторін щодо здійснення господарських відносин і засіб узгодження, координації їх дій відповідно до економічних інтересів і намірів. Оскільки інтереси сторін господарського зв’язку, як правило, не збігаються, а задовольнити свої потреби кожна з них може, лише співпрацюючи з контрагентом, сторони на стадії укладення договору змушені так скоординувати свої потреби і можливості , інтереси і передбачення, щоб шляхом компромісу виробити обопільно прийняту правову модель відповідного господарського зв’язку; на стадії виконання договору сторони координують свою діяльність відповідно до його умов);

— інформаційна (договір завдяки формальній визначеності його умов включає в себе інформацію про правове станови-ще сторін у договорі, яка необхідна сторонам, у відповідних випадках — юрисдикційним органам, третім особам; свідчить про ефективність діяльності суб’єктів господарювання, його фінансовий стан, тощо);

— гарантійна (лише завдяки договору включаються в дію такі правові гарантії виконання договірних зобов'язань, як неустойка, завдаток, застава тощо, що є негативним стимулюванням сторони за невиконання або неналежне виконання взятих на себе за договором зобовязань);

— правозахисна (договір є правовою формою відносин, тобто формою, в межах якої забезпечується примусове ви-конання зобов'язань сторін шляхом використання майно-вих санкцій, засобів оперативного впливу, а також можливістю звернення в судовому порядку за захистом порушеного права та інтересу ).

Специфічними, властивими господарському договору є такі функції:

— правового забезпечення економічних потреб стосовно тих споживачів, потреби яких централізовано враховуються державою і фінансуються за рахунок державного бюджету. Цю функцію виконує такий особливий господарський до-говір, як державний контракт;

— правового засобу реалізації державних замовлень. Дер-жавні замовлення - це обов'язкові для виконавців юридичні акти централізованого планування виробництва. У формі держзамовлень планується: виробництво дефіцитної про-дукції; заходи щодо розвитку пріоритетних галузей народ-ного господарства; виконання міждержавних економічних угод; експортно-імпортна діяльність; вирішення соціальних проблем тощо. Державне замовлення реалізується шляхом укладання господарських договорів між його виконавцями і споживачами продукції, послуг, замовниками робіт; Інакше кажучи, господарський договір у цьому разі є функціональ-ним правовим засобом реалізації державного замовлення;

— правового інструмента (засобу) децентралізованого планування господарської діяльності.

— юридичними актами планування діяльності підприємств б їх плани: виробничого і соціального розвитку (затверджуються як локальні правові акти) Плани на перспективу розробляються підприємствами, виходячи і попиту на продукцію, роботи, послуги

— попит визначається двома правовими формами держав-ним замовленням та господарськими договорами, які підприємства укладають із споживачами та поставщиками матеріально-технічних ресурсів[55,с.52].

1.3. Класифікація господарських договорів за законодавством України

Різноманітність господарської діяльності обумовлює широ-ке коло господарських договорів, що зумовлює доцільність їх класифікації, перш за все, з практичних міркувань – з метою виявленя тенденцій в регулюванні певного виду договірних відносин та застосування їх в законотворчій та правозастосовчій діяльності. Кожному господарському договору властиві і загальні риси даної правової категорії, і ознаки, притаманні саме даному виду господарських дого-ворів. Тому для їх (договорів) розмежування застосовуються доктринальна і нормативна класифікації господарських до-говорів, основою яких є їх юридичні (внутрішні) властивості.

Теорія зобов'язального права класифікує господарські до-говори за кількома критеріями.

· За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції (сторо-ни — поставщик і покупець — ст.245 Цивільного кодексу). Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньо-му беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажо-одержувач — особа, уповноважена на одержання вантажу (ст.358 Цивільного кодексу) [2].

· За строками дії розрізняють:

- довгострокові договори – укладаються на строк понад 5 років ( наприклад концесійні договори. договір оренди цілісного майнового комплексу підприємств, договір про спільну діяльність), де організаційні моменти переважають майнові;

- середньострокові – строком дії від одного до 5 років ( договір підряду на капітальне будівництво), де організаційні елементи урівноважені з майновими;

- короткострокові договори – строком дії до одного року; в цих договорах переважають майнові елементи;

- разові договори- укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.

· Залежно від юридичної підстави укладення договору розріз-няються три різновиди .господарських договорів:

— господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, вико-нання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких ви-ступають центральні державні органи (міністерства, відом-ства). Держконтракти поєднують у собі юридичні власти-вості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їх ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами;

— господарські договори, які укладаються на підставі дер-жавних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим за-мовленням. Їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Як виконавці державного контракту, так і виконавці державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурса-ми самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачаль-ницько-збутовими та іншими посередницькими організаці-ями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробницт-во і споживання яких контролюється і централізовано роз-поділяється державою;

— господарські договори, які укладаються на поставку про-дукції, виконання робіт, надання послуг на підставі госпо-дарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

· Залежно від способу виникнення розрізняють: формальні, реальні, консенсуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні два моменти: узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів письмова, причому здебіль-шого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а