Ця сфера правового регулювання є пріоритетною як у законодавствах зарубіжних країн, так і на міждержавному рівні. Зокрема, на думку Європейської Комісії, право товариств «можна вважати фундаментом усієї ринкової економіки»1. У зв’язку з цим законодавство України про компанії також віднесено до пріоритетної сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої відповідним Законом від 18 березня 2004 р. № 1629- IV [10 ].

Відповідно до ст. 79 ГК, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку

Вже стародавньому римському праву був добре відомий societas – контракт товариства, за яким двоє або кілька осіб об’єднувалися своїм майном або працею для досягнення якоїсь спільної господарської мети [20 ].

У сучасних словниках товариство визначається як організація, об’єднання людей, які ставлять перед собою спільні завдання і відповідно реалізують їх[32],близькість, заснована на товариських відносинах; виробнича, торгівельна і т.п. організація, яка складається з рівноправних учасників[45 ].

Господарські товариства – це господарські організації, які створюються фізичними та/або юридичними особами на договірних засадах шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку (як загальне правило). Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Правове становище господарських товариств регулюється Господарським кодексом України (статті 79-92) [1], Цивільним кодексом України (статті 113-162) [2], Законом України «Про господарські товариства» [ 4], Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"[9], Законом України «Про Акціонерні товариства» [ 12].

Характерними рисами господарського товариства є (статті 79-92 Господарського кодексу України; статті 113-118 Цивільного кодексу України; статті 1-23 Закону «Про господарські товариства»):

· господарські організації корпоративного типу (як правило, наявність двох і більше засновників – фізичних та/або юридичних осіб, а також подільність майна на частки та корпоративна форма управління справами);

· універсальність цієї організаційно-правової форми: можливість її застосування для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки, що мають на меті отримання прибутку;

· наявність статусу юридичної особи;

· основний правовий титул майна товариства – право власності, джерелами формування якого є: вклади засновників та учасників товариства; вироблена продукція; отримані доходи; майно, набуте на підставі договорів та інших правочинів, не заборонених законом;

· корпоративний характер управління – учасниками товариства (в персональних товариствах) або системою органів (об'єднання капіталів);

· подільність майна товариства на частки, розмір яких визначається установчими документами товариства;

· можливість для засновників вибору форми товариства з 5, що передбачені законом: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство;

· наявність в учасників господарського товариства корпоративних прав: право участі в розподілі прибутку товариства, право участі в його управлінні, право участі в розподілі майна товариства у разі його ліквідації [ 2 ]

Господарські товариства можуть бути різних видів та форм. Поділ господарських товариств на види здійснюється за певними ознаками, а на форми – за сукупністю ознак. Класифікація господарських товариств має практичне значення: законодавство передбачає застосування різних принципів правового регулювання щодо певних видів господарських товариств. За загально визнаною у цивільному праві теорією, відповідно до якої господарські товариства традиційно поділяються на дві групи: (1) об’єднання капіталів та (2) об’єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об’єднання майна засновників та учасників і необов’язково – особистої участі, до другої групи – товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньою особистою участю [ 42,с.289].

У законодавстві багатьох країн світу господарські товариства, що належать до об'єднань капіталів, і персональні товариства мають різну назву:перші в Росії - "общества", а другі - "товарищества"; В США відповідно корпорації та партнершип; у Великій Британії - компанії та партнершип; у ряді країн Центральної Європи - компанії й товариства. На думку О.Вінник, є доцільним використати в Україні досвід країн Центральної Європи, з урахуванням специфіки української мови, яка не має суто національних визначень, що відрізняли б об'єднання капіталів від об’єднання осіб. Відповідно до цього термін "компанії" можна застосувати до таких господарських товариств, як акціонерне, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, а термін "товариство" — до повного і командитного товариств[54,с.34].

Подібний поділ господарських товариств, широко відомий в комерційному праві (як зарубіжному, так і вітчизняному – дореволюційному, періоду непу, сучасному) здійснюється за ознакою домінування в них майнових чи персональних елементів.

Персональним товариствам (до них відносять повні товариства та командитні товариства) належить історична першість серед господарських (торго¬вих) товариств. Поява об'єднань капіталів (їх найяскравіший представник - АТ, а також ТОВ і ТДВ) пов'язана з бурхливим розвитком ринкових відносин, що і забезпечило їм провідну роль серед сучасних суб'єктів господарювання та широке використання в трансформаційних процесах - переході від планово-розподільчої до соціально-ринкової економіки.

Персональними товариствами або об'єднаннями осіб є такі господарські товариства, в яких домінують особисті елементи. Для таких товариств (а до них належать повне товариство і командитне товариство) притаманні специфічні риси:

· наявність одного установчого документа – засновницького договору;

· обов'язковість не лише майнової, а й персональної участі в товаристві для всіх (повне товариство) або для частини