Право інтелектуальної власності – це особисті немайнові або майнові права на інтелектуальну власність. Оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи. Отже, може йтися лише про одну складову цих прав – майнові права. Основними майновими правами на інтелектуальну власність є:

· право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

· виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

· виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти його[ 3 ].

Для передачі, як внеску в статутний фонд (капітал) господарчого товариства права на об’єкти промислової власності, повинні відповідати певним умовам – критеріям оборотоздатності: винятковості, корисності, відчужуваності, можливості їхньої грошової оцінки, інвестиційної привабливості. Найпопулярнішими об’єктами інтелектуальної власності, права які можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи, є об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Подекуди юридичні особи створюються саме заради реалізації винаходів. Щоб максимально захистити товариство від можливих несумлінних дій власника прав на об’єкт промислової власності, господарському товариству вигідно одержати це право в повному обсязі (виключну ліцензію). Це може бути вигідно і для автора винаходу, оскільки він вкладає лише «інтелект», тоді як інші – гроші. Грошова оцінка винаходів може бути дуже високою. Варто також враховувати, що однакових винаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу неможливо. У процесі приватизації підприємств у більшості випадків вартість нематеріальних активів не враховувалася, до того ж основною проблемою звичайно є проблема визначення прав власності на об’єкти, так, наприклад, підприємство не має права власності на чинне авторське посвідчення СРСР.

У випадку, коли в якості вкладу до статутного (складеного) капіталу господарського товариства вносяться не грошові кошти, а інші речі, цінні папери, майнові або інші відчужувані права, що мають грошову вартість, вони можуть за згодою учасника товариства підлягати грошовій оцінці. У окремих випадках, коли в якості вкладу в статутний капітал товариства вносяться специфічні об’єкти, їх грошова оцінка підлягає незалежній експертній перевірці. Такі випадки окремо встановлюються законом.

Більш детально поняття вкладу учасника господарського товариства висвітлюється в ст. 86 Господарського кодексу України, згідно якої в якості вкладу учасників та засновників господарських товариств можуть виступати будинки, споруди, обладнання та матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, так само як і права користування будинками, спорудами, та інші майнові права (включно з правами на об’єкти права інтелектуальної власності), грошові кошти, в тому числі і в іноземній валюті. [58,с251]

Частка учасника у господарському товаристві, розраховується на основі вартості вкладу учасника у статутний фонд Товариства, який оцінений у гривнях. Порядок оцінки такого вкладу визначається в установчих документах Товариства.

В той же час ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України встановлю-ється заборона щодо використання бюджетних коштів, коштів одержаних в кредит та під заставу для формування статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю [2].

Задля запобігання таким порушенням господарського законодавства при створенні певних видів господарських організацій ( АТ, довірчих товариств) законом встановлюється обов’язкова належна аудиторська перевірка у встановленому законом порядку фінансового стану засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду Товариства, а також підтвердження декларацією про доходи та майно, завіреною відповідним податковим органом, майнового стану для засновників – громадян[33,с.387].

Загальні, найпоширеніші джерела, з яких формується май-но суб'єктів господарювання, встановлює ст. 140 ГК[ 2 ].

Майнова база господарських товариств формується за рахунок різних джерел, серед яких :

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб’єктів;

кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

інші джерела, не заборонені законом. [2,с.14]

2.3.Засновники господарського товариства.

Засновниками і учасниками товариства можуть бу-ти суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст. 2 ГК України, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. В той же час, учасниками повно-го товариства та повними учасниками командитного товариства можуть бути згідно з ч. 7 ст. 80 ГК України лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва[2 ].

Обмеження щодо заснування та участі в господарських то-вариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встанов-люються ГК України та іншими законами.

На сьогодні законодавство України не встановлює обмежень щодо мінімальної кількості учасників господарського товариства. Навпаки, Цивільний кодекс передбачив, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником. Таким чином, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство можуть бути створені однією особою, як фізичною, так і юридичною.

Обмеження щодо повного і командитного товариств обумовлені тим, що зазначені товариства створюються і діють на підставі засновницького договору, який укладається і реалізується кількома особами. Крім того, однією із характерних ознак повного товариства є солідарна відповідальність учасників