Прийнятий 17 вересня 2008 року Верховною Радою України Закон України «Про акціонерні товариства » (який набрав чинності наприкінці квітня 2009 року, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки з дня опублікування цього Закону) також передбачає можливість створення акціонерного товариства однією особою[12 ].

Слід зазначити, що законодавство України в повній мірі відображає тенденції, що об’єктивно склалися на сьогодні в державі. Так, акціонерні товариства з одним учасником є дуже поширеним явищем в Україні і особливо у державному секторі економіки, оскільки створення на базі державних унітарних підприємств акціонерних товариств (корпоратизація) є одним із етапів реформування відносин власності в Україні. Створені державою акціонерні товариства та холдингові компанії також утворені у формі відкритих акціонерних товариств) є одними із найбільших суб’єктів управління об’єктами державної власності (наприклад НАК «Нафтогаз України», ДАК «Хліб України» та інші) [59].

Необхідно зазначити, що існують й такі випадки, коли товариство з одним учасником може виникнути не при його створенні, а й згодом. Такими підставами є :

· відступлення частки на користь іншого учасника;

· відступлення частки на користь товариства;

· вихід учасника з товариства;

· смерть (ліквідація) учасника;

· виключення учасника.

Законодавче закріплення існування товариств з одним учасником є позитивним явищем, оскільки передбачає незалежність існування господарського товариства від зміни його учасників. Так, смерть чи припинення діяльності учасника не тягне за собою припинення діяльності самого товариства; акціонер може вільно розпоряджатися своїми корпоративними правами (наприклад, акціонер може безперешкодно продати свої акції).

Ще одним позитивним моментом товариства з одним учасником є розмежування відповідальності учасника і господарського товариства. Історично інститут «юридичної особи» виник як юридичний механізм централізації капіталу. Проте на сьогодні все більшого значення набули інші функції юридичної особи, а саме – функція обмеження підприємницького ризику розмірами майна, вкладеного у юридичну особу. Таким чином, таке товариство є самостійним по відношенню до засновника. Незважаючи на те, що засновник одноособово формує органи управління такого товариства, воля товариства реалізується не засновником, а через ці органи. А отже, господарське товариство з одним учасником і його засновник є самостійними суб’єктами правовідносин.

Необхідно зазначити, що Закон України « Про акціонерні товариства » вже визначає особливості щодо товариств з однією особою. Так, передбачається, що у разі якщо акціонерне товариство складається з однієї особи, до такого товариства не застосовуються положення щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства. Повноваження загальних зборів товариства, передбачені статтею 33 цього Закону, а також внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформляється ним письмово (у формі наказу) та засвідчується печаткою товариства або нотаріально [12 ].

Також необхідно зазначити, що Урядом до Верховної Ради України внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про господарські товариства , яким передбачається , зокрема, внести відповідні зміни до Цивільного кодексу та Закону України «Про господарські товариства» в частині надання права товариствам з єдиним учасником/акціонером приймати рішення з питань, що відносяться до компетенції загальних зборів, одноосібно без скликання загальних зборів[39,с.108 ].

Отже, держава передбачила можливість створення товариства з одним учасником, однак наявність багатьох особливостей у правовому регулюванні діяльності таких товариств вимагає ще проведення певної роботи по врегулюванні на законодавчому рівні відносин, пов’язаних з регламентацією таких особливостей[44,106].

Крім законодавчо встановленої можливості створення ТзОВ, ТзДВ,АТ

Одним учасником, законодавець встановив вимогу, щодо їх максимальної кількості. Так максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю (додатковою відповідальністю) не може перевищувати 10 осіб. [63].

В той же час максимальна кількість акціонерів приватного акціонерного товариства не повинна перевищувати 100 осіб. Якщо кількість акціонерів більша ніж 100, таке товариство повинно бути перетворено в публічне акціонерне товариство[ 4 ].

Після закінчення процедури створення господарського товариства, за наявності у останнього державної реєстрації, відкритого рахунку в установі банку та виготовлення печатки розпочинається так звана статутна господарська діяльність товариства.

Говорячи про особливості діяльності господарського товариства, перш за все, варто виділити декілька основних складових цієї діяльності.

Тут, насамперед, варто виділи два аспекти – суто майновий аспект діяльності господарського товариства та управлінський аспект.

Говорячи про майновий аспект діяльності господарського товариства, треба розкрити поняття позитивного і негативного результатів господарської діяльності господарського товариства. Будь-яка господарська діяльність товариства має своєю матеріально-фінансовою базою статутний капітал господарського товариства, а також має на меті отримання прибутку. В залежності від багатьох факторів така господарська діяльність господарського товариства може мати своїм результатом як прибутки, так і збитки[48].

Від результатів господарської діяльності товариства прямо залежить розмір його статутного капіталу, який товариство зобов’язане зменшити за умов збитків і зменшення вартості своїх чистих активів.

Згідно ст. 144 ЦК України якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю( товариства з додатковою відповідальністю) виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні