ЦК України передбачив право кожного учасника повного та командитного товариств діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно або, що ведення справ доручено окремим учасникам. Так, при веденні справ спільно всіма учасниками будь-який договір, укладений повним або командитним товариством, чи підписання банківських документів (платіжних доручень) потрібно провадити всім учасникам. Загалом, можливість ведення кожним учасником справ від імені товариства потрібно оцінити позитивно, оскільки учасники такого товариства повинні довіряти один одному[34,с.38].

3.2.Особливості управління господарськими товариствами за українським законодавством та світовий досвід

У науковій літературі з корпоративного права поняття розмежування повноважень органів, що здійснюють управління товариством, визначається різними термінами. Так, зокрема Вінник О. М. та Щербина В.С. використовують такий термін як «схеми управління товариством» [25, с.122], Кібенко О.Р. – «моделі побудови органів управління товариством» [35,с..246].

Світова практика виробила дві схеми управління господарськими товариствами – дворівневу та трирівневу. Водночас багато авторів називають їх однорівневою та дворівневою. Взявши за основу те, що загальні збори товариства є органом управління, доцільно надати перевагу класифікації на дво- і трирівневу схеми.

Дворівнева схема характеризується тим, що повноваження з управління товариством розподіляються між вищим органом – загальними зборами та виконавчим органом – правлінням або радою директорів. Трирівнева передбачає, крім названих органів (загальних зборів та виконавчого органу), наявність органу, який виконує функції з контролю за діяльністю правління, а також захисту інтересів акціонерів у період між загальними зборами товариства [25, с 122]. У літературі також зустрічається виділення не двох, а чотирьох схем – окрім названих вище ще альтернативна та змішана. Альтернативна модель передбачає можливість створення у товаристві наглядового органу за рішенням товариства, а змішана – закріплює дворівневу модель з обов’язковим створенням наглядового органу лише у визначених законодавством випадках [ 35.с.246].

Дворівнева (британська) схема управління товариством. Як уже зазначалося, дворівнева схема характеризується наявністю двох органів управління – загальних зборів учасників, які приймають основні стратегічні рішення (зокрема призначають та звільняють директорів), та виконавчого органу, який здійснює щоденне управління компанією [51,С. 81]. Дана схема запроваджена у Великобританії, США, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Греції. Вона передбачена Регламентом Ради ЄС № 2157/2001 від 8 жовтня 2001 р. (далі – Регламент), яким затверджено Статут Європейської компанії та передбачено дві схеми управління Європейською компанією, тому дворівнева схема застосовується у SE за вибором засновників. Історичною особливістю даної схеми, крім відсутності наглядового органу, було досить звужене коло питань, віднесених до повноважень загальних зборів, та широкі повноваження виконавчого органу.

Однак на сьогодні спостерігається загальна тенденція корпоративного права до звуження компетенції загальних зборів і відповідно збільшення повноважень виконавчих органів.

Оскільки за дворівневої схеми основним засобом прийняття рішення учасниками компанії є проведення зборів, то у законах більшості країн ще зберігається вимога проведення щорічних загальних зборів та визначені умови проведення позачергових. Однак все більше країн передбачають у законодавстві можливість не скликати загальні збори. З метою відмови від загальних зборів як основного засобу прийняття рішення учасниками розробляються альтернативні механізми прийняття рішень.

Це зумовлено кількома причинами: по-перше, формальністю проведення таких зборів у ТзОВ; по-друге, великими затратами товариств на проведення зборів; по-третє, неможливістю оперативно приймати рішення загальними зборами через складний порядок їх скликання.

Протилежної думки дотримується Тарасов І.Т., який зазначає, що для ефективного ведення справ товариства скликання зборів є необхідним і має провадитися частіше ніж раз на рік, оскільки постійні збори товариства забезпечують кращий обмін інформацією між учасниками та управлінням [49,с.496]. Обов’язковість скликання щорічних загальних зборів передбачена Регламентом для SE, що також підтверджує необхідність збереження загальних зборів як органу управління товариством.

За загальним правилом, право скликати позачергові збори мають директори компанії, учасники компанії, що володіють у сукупності не менш як 10 відсотками голосів, та суд. Окрему увагу слід приділити можливості скликання загальних зборів судом, оскільки можливі ситуації, коли директор не може скликати збори або спеціально ухиляється від цього з метою недопущення прийняття певного рішення або у разі втрати реєстру і неможливості розіслати повідомлення та в інших випадках. Право скликати загальні збори судом є більш поширеним у країнах загального права з дворівневою схемою. [35,с.260].

У більшості країн, у яких існує дворівнева схема управління, загальні збори учасників наділені такими повноваженнями:

· вносити зміни до статуту (установчих документів);

· призначати та звільняти директорів (членів виконавчого органу);

· призначати та звільняти ревізорів чи аудиторів;

· затверджувати річну звітність товариства;

· приймати рішення про реорганізацію або ліквідацію товариства.

Цей перелік не є остаточним, оскільки як у Великобританії, так і в США на відміну від континентальних країн законодавчо перелік повноважень загальних зборів не визначений. Одночасно ані у Великобританії, ані у США у законодавстві не міститься переліку повноважень виконавчого органу. Такі переліки закріплюються переважно статутами (установчими документами) товариств, а також іншими документами товариства.

На рівні ЄС також немає єдиного переліку повноважень загальних зборів. Частково повноваження загальних зборів були визначені Другою Директивою 77/91/ЄС Ради від 13 грудня 1976 р. (далі – Директива), яка присвячена створенню публічної компанії (акціонерного товариства) та питанням підтримання і зміни її капіталу[ 16 ].

До повноважень загальних зборів Директивою віднесено:

1) надання згоди на викуп власних акцій самостійно або через особу, що діє від свого імені, але за рахунок товариства, визначення умов придбання, максимальну кількість акцій, строку, на який надається дозвіл, у