На наглядову раду покладено дві основні функції: призначення та відкликання членів правління; контроль за діяльністю правління. Додатковими функціями є: перевірка річного звіту; представництво товариства у процесах, пов’язаних з членами правління; надання кредитів членам правління, наглядової ради та іншим керівникам [61,с.12].

Такі повноваження наглядової ради випливають з основного завдання даного органу – здійснювати контроль. Наглядова рада не повинна перебирати на себе повноваження управління товариством, оскільки тоді втрачається сенс створення такого органу.

Шершеневич Г.Ф., вважав, що загальні збори через чисельність та непідготовленість акціонерів є мало здібними для здійснення ефективного нагляду за виконавчими органами [56,с.431]. Тому логічним є створення спеціального органу нагляду.

Особливості управління товариством в Україні.

Управління господарським товариством в Україні регулюється Цивільним Кодексом, Господарським Кодексом, Законом України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» .

У ЦК по-різному визначено схему управління товариством залежно від виду господарського товариства. Так, для ТзОВ передбачена дворівнева схема управління товариством, у той час як для АТ встановлюється змішана схема.

Статтею 159 ЦК загальні збори акціонерів визначено вищим органом АТ. Аналогічне положення закріплено ст. 145 стосовно ТзОВ [3 ]. Це визначення є невдалим, оскільки з такого формулювання статті можна зробити висновок, що загальні збори не належать до органів управління. Більш точним було б визначення загальних зборів вищим органом управління товариства.

Отже ЦК як для АТ, так і ТзОВ визначають два органи (управління) товариства – загальні збори та виконавчий орган.

ЗУ «Про АТ» встановлюється можливість створення наглядової ради АТ і передбачається, що випадки обов’язкового створення наглядової ради в акціонерному товаристі з чисельністю акціонерів 10 і більше осіб. Інакше кажучи, безпосередньо у ЦК не встановлено трирівневої схеми управління, а лише передбачена можливість її встановлення.

На сьогоднішній день Законом «Про господарські товариства» передбачено єдиний обов’язковий випадок створення наглядової ради – товариство, яке налічує понад 50 акціонерів. [4 ].

Таким чином, в Україні існують обидві схеми управління товариством.

Ст. 98 ЦК визначено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства (незалежно від виду товариства), у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу[3 ]. Тобто ЦК встановив універсальну компетенцію загальних зборів учасників товариства. На думку Черево А., таке положення не відповідає світовій практиці, оскільки законодавство більшості країн надає перевагу обмеженню повноважень загальних зборів на користь інших органів [55,с.31]. Проте законодавчими актами, як правило, встановлюється лише мінімальний перелік повноважень загальних зборів (виключна компетенція), що не означає неможливості прийняття рішень з інших питань загальними зборами, тому дане положення ЦК не суперечить світовим тенденціям корпоративного управління.

Законодавець визначає виключну компетенцію загальних зборів як АТ, так ТзОВ. Одночасно передбачено можливість розширення виключної компетенції законом та статутом товариства.

Наділення загальних зборів виключною компетенцією створення та відкликання органів товариства може призвести до небезпечних наслідків, оскільки проведення загальних зборів товариства вимагає значних фінансових та часових затрат, а також зменшує оперативність прийняття рішення і повною мірою відповідає регулюванню даного питання правом ЄС.

Виключна компетенція наглядової ради встановлюється законом та статутом товариства. Одночасно у ст. 160 ЦК наглядова рада визначається як орган, який здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу та здійснює захист прав акціонерів. А у ч. 4 цієї ж статті до повноважень наглядової ради віднесено визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу. Виконавчим органом АТ є правління або інший орган, визначений статутом, який може бути як колегіальним, так і одноособовим. Виконавчий орган здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та наділений повноваженням вирішувати усі питання діяльності АТ, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради.

Таким чином, ЦК закріпив розмежування функції управління та нагляду у випадках створення наглядової ради, а також визначив мінімальні повноваження органів управління, надавши товариствам можливість розширити повноваження цих органів. Такий підхід відображає загальні тенденції регулювання корпоративних відносин у світі та за наявності ще окремих законів, які регулюють діяльність товариств, є виправданим. Одночасно у літературі існує думка, що західний підхід, який надає широкі можливості для визначення повноважень органів управління корпоративним актам, є неефективним у країнах, які розвиваються, оскільки через відсутність достатньої обізнаності учасників у корпоративному управлінні вони не можуть використати надані їм установчі права, що за відсутності детального законодавчого регулювання часто призводить до порушення прав учасників товариства.

Для полегшення подальшої адаптації законодавства України до законодавства ЄС деякі автори вважають за доцільне врахувати положення Директиви 2001/86/ЄС щодо залучення працівників до управління компанією [16].

Стосовно повного та командитного товариства , то ЦК виділяє поняття «ведення справ товариства», що є відмінною ознакою повного товариства та командитного товариства від інших видів господарських товариств, і «управління товариством». ЦК не визначено органів управління товариством. На думку Черево А., виділення такого поняття, як управління повним товариством та командитним , є правильним, оскільки як і для будь-яких інших юридичних осіб, в цих товариствах існують такі внутрішні питання, які мають вирішуватись не тільки шляхом представництва. Таким органом, на думку Черево А., можуть бути загальні збори в повному товаристві та командитному, що збільшить можливість прийняття більш виважених рішень. Присутність на