Отже, підсумовуючи схеми управління господарськими товариствами, можна прийти до наступних висновків.

Світова практика корпоративного управління виробила дві схеми управління товариством, які відрізняються підходом країн до здійснення функції нагляду у товаристві.

На рівні ЄС не закріплено єдиної схеми управління товариством, а передбачена можливість обирати схему управління державами – членами ЄС відповідно до традицій корпоративного права кожної з них.

У сучасному корпоративному праві України можна спостерігати декілька тенденцій, основною з яких є зближення двох схем управління товариством. Для обох схем характерним є звуження компетенції загальних зборів і розширення повноважень виконавчих органів, впровадження альтернативних загальним зборами методів прийняття рішень, розвиток методу судового захисту прав акціонерів[29,с.5].

Одночасно зберігаються певні відмінності у регулюванні корпоративних відносин, зокрема, у країнах з трирівневою системою управління товариством у більшій мірі регулюється на законодавчому рівні порівняно з країнами з дворівневою схемою, де значне місце займає корпоративні акти та судове регулювання. До того ж, у дворівневій схемі управління товариством більш незалежним у своїй діяльності є виконавчій орган, який за трирівневої схеми контролюється окрім загальних зборів ще і спостережною (наглядовою) радою.

Для України на сьогодні є важливим не тільки врахувати загальні тенденції розвитку господарського права, а й можливість забезпечення ефективного функціонування запозичених інститутів. Так, значне звуження повноважень загальних зборів можливо лише у країнах, де розвинуті альтернативні засоби захисту прав та інтересів акціонерів – інститут похідних позовів, дискваліфікація директорів, майнова відповідальність.

На сьогодні в Україні такі інститути не розвинуті і навіть не пропонуються до впровадження проектом Закону України «Про акціонерні товариства» [12]. Тому обмеження участі загальних зборів в управлінні товариством ставитиме під загрозу права акціонерів та третіх осіб, пов’язаних з товариством. Але це не виключає реформування самого інституту загальних зборів – порядок проведення, строків попередження, порядок надання інформації акціонерам, альтернативні загальним зборам способи прийняття рішень акціонерами тощо.

Оскільки в Україні на сьогодні відсутній ефективний зовнішній контроль, тому особливого значення набуває здійснення сильного внутрішнього контролю за управлінням товариством, що можливо лише при зміцненні участі акціонерів у здійсненні контролю за прийняттям рішень виконавчим органом.

Одночасно законодавством недостатня увага приділяється регулюванню управління ТзОВ, які на сьогодні є найбільш поширеною організаційно-правовою формою. Немає чіткого розмежування понять «управління товариством» та «введення справ товариства» стосовно ПТ та КТ у ЦК, що призводить до невизначеності питання управління даними видами товариств.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні теоретичні та практичні результати проведеного дослідження, зокрема:

1. Господарські товариства є найбільш поширеною формою здійснення підприємницької діяльності у сучасних економічних та правових умовах. Господарським товариством є суб’єкт господарювання, створений юридичними та/або фізичними особами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку.

Господарські товариства традиційно поділяються на дві групи: (1) об’єднання капіталів та (2) об’єднання осіб. До першої групи належать такі товариства, які при їх створенні передбачають об’єднання майна засновників та учасників і необов’язково – особистої участі, до другої групи – товариства, в яких їх засновники беруть участь не тільки майновими внесками, а й безпосередньою особистою участю .

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, порядком формування та складом майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу учасників товариства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських товариств:

· повне товариство;

· командитне товариство;

· акціонерне товариство;

· товариство з обмеженою відповідальністю;

· товариство з додатковою відповідальністю.

Господарські товариства з правової точки зору наділені таким ознаками:

- спеціальне нормативно-правове регулювання;

- корпоративність устрою таких господарських організацій;

- універсальність організаційно-правової форми господарського товариства;

- наявність статусу юридичної особи;

- мета створення господарського товариства – отримання прибутку для наступного його розподілу між засновниками (учасниками);

- основний правовий титул майна товариства – право власності;

- наявність в учасників господарських товариств корпоративних прав.

Кожен вид господарського товариства має свої особливості правового регулювання. Ці особливості визначаються певними закономірностями, які лежать в основі поділу господарських товариств на об’єднання осіб та об’єднання капіталів.

Об’єднання капіталів: діють на основі статуту; мають розвинуту систему органів управління; зобов’язані підтримувати передбачений законом розмір статутного фонду; їх учасники не займаються поточними справами товариства та не несуть відповідальності за його зобов’язаннями.

Об’єднання осіб: мають незначну кількість учасників; діють на основі засновницького договору; законодавство не передбачає вимог щодо мінімального розміру їх капіталу; учасники здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства, спільно управляють його справами та несуть особисту відповідальність за боргами товариства; рух учасників в таких товариствах обмежений.

2. Майно товариства юридично відособлене від майна влас-ників товариства (учасників). Майно може належати господарському товариству на праві власності або на інших правових підставах, таких, як право володіння, право користування; право господарського відання, право оперативного управління та право оперативного використання майна.

Як власник майна, господарське товариство володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд відповідно до положень глави 23 ЦК України.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно то-вариства у процесі здійснення господарської діяльності, воно належить до основних фондів, оборотних засобів, коштів, то-варів.

Майно господарського товариства може формуватися за рахунок різних джерел, але основним з них на початкових стадіях існування є внески засновників. Сукупність внесків засновників, призначених для забезпечення діяльності створеного