· створення товариства з метою спільного здійснення його учасниками підприємницької діяльності;

· наявність у всіх (повне товариство) або у частини учасників (командитне товариство) повної субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства;

· відсутність законодавчих вимог до мінімального розміру статутного фонду товариства та порядку його формування (це має встановлюватись засновницьким договором);

· управління справами здійснюється безпосередньо самими учасниками товариства;

· порядок управління справами товариства визначають самі учасники, закріплюючи його в засновницькому договорі;

· заборона для таких учасників конкурувати з товариством;

· складність виходу з товариства.

До об’єднань капіталів належать господарські товариства, в яких домінуючими є майнові елементи, ними є акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю.

Господарський кодекс визнає господарські товариства юридичними особами, хоча у світовій практиці це питання вирішується неоднозначно. Якщо товариства, які є об'єднаннями капіталів (акціонерне, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю), традиційно визнаються юридичними особами як такі, в яких найбільш повно віддзеркалюються ознаки юридичної особи (зокрема відокремленість майна товариства від майна його учасників і, відповідно, відповідальність товариства за власними зобов'язаннями - від відповідальності його учасників за їх зобов'язаннями). Водночас персональні товариства (повне і командитне та їх аналоги за англо-саксонським правом - партнершіп та партнершіп з обмеженою відповідальністю) за законодавством низки країн (Німеччини, країн англо-саксонської правової традиції та ін.) не визнаються юридичними особами, що позначається не на рівні їх самостійності, а на характері відповідальності учасників за зобов'язаннями товариства (кредитори можуть безпосередньо звернутися до учасників з вимогою покриття боргу товариства) [35,с.154 ].

Частина 2 статті 79 ГК України окреслює досить значне коло осіб, які можуть бути засновниками та учасниками господарського товариства: суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу (споживачі, органи влади та місцевого самоврядування, інші організації), а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Водночас до суб'єктів господарювання стаття 55 ГК відносить не лише осіб, які традиційно наділяються засновницькими повноваженнями (господарські організації зі статусом юридичної особи; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснють господарську діяльність і зареєстровані як підприємці), а й філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені для здійснення господарської діяльності[2]. Наділення подібних підрозділів засновницькими повноваженнями навряд чи можна визнати доцільним, оскільки вони не є самостійними суб'єктами права в зовнішніх відносинах, а повністю залежать від материнської організації.

1.2.Види господарських товариств,

їх характеристика та правовий статус.

За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, порядком формування та складом майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу учасників товариства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських товариств:

· повне товариство;

· командитне товариство;

· акціонерне товариство;

· товариство з обмеженою відповідальністю;

· товариство з додатковою відповідальністю.

Повне товариство – це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Основні риси:

· різновид господарського товариства;

· спеціальне регулювання: Господарський кодекс України (частини 6 і 8 ст. ) [2], Цивільний кодекс України (статті 119-132) [3], Закон «Про господарські товариства» (статті 66-74) [ 4];

· установчий документ – засновницький договір;

· відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;

· відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

· можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється спільно всіма учасниками; 6) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;

· повна відповідальність товариства за власними зобов’язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);

· субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

· обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі: а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників; б) правонаступництва у зв'язку з реорганізацією учасника – юридичної особи або спадкуванням у разі смерті учасника – фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників; в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити; г) виключення учасника з повного товариства; д) вибуття учасника з незалежних від нього причин (смерті чи визнання померлим учасника – фізичної особи; реорганізації та ліквідації учасника – юридичної особи; визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення стягнення на частку учасника в майні товариства);

· вимога до учасників товариства – наявність статусу зареєстрованого суб'єкта господарювання (ч. ст. Господарського кодексу України) [2];

· законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;

· додаткові підстави ліквідації повного товариства як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту повне товариство не перетворюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.

Командитне товариство – це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники).

Основні риси:

· різновид господарського товариства;

· спеціальне регулювання: Господарський кодекс України (частини 7 і 8 ст. ), Цивільний кодекс України (статті 133-139), Закон “Про господарські товариства” (статті 75-83) [4 ].;

· наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних