- положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні документи та зміни до них;

- положення про кожну філію та кожне представництво товариства;

- принципи ( кодекс) корпоративного управління товариства;

- протоколи загальних зборів;

- висновки ревізійної комісії(ревізора) та аудитора товариства;

- річна фінансова звітність;

- документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

- перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та /або класу належних їм акцій;

- особлива інформація про товариство згідно з вимогами законодавствва[12].

Додаткові вимоги щодо розкриття інформації ставляться до публічних акціонерних товариств, які пройшли лістингу. Такі товариства зобов’язані подавати відповідній фондовій біржі інформацію, визначену законом, а саме:

1) протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє фондову біржу про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів;

2) надіслати повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний та зміни в порядку деному;

3) повідомити про прийняте рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, злиття або приєднання, а також про виділ.

Правове становище акціонерного товариства як різновиду господарського товариства визначається Господарським кодексом (статті 79-92) [2] , Цивільним кодексом (статті 152-162) [3], Законом «Про акціонерні товариства» [12] , проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (Цивільний кодекс – шляхом розподілу акцій між засновниками; Господарський кодекс – при заснуванні публічного акціонерного товариства – шляхом публічного та приватного розміщення акції, приватного акціонерного товариства –тільки шляхом приватного розміщення акцій); щодо назви ради товариства (спостережна рада – відповідно до Господарського кодексу, наглядова рада – згідно із Цивільним кодексом) та ін.

У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об’єднань відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерні товариства і виконують функції, не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії та ін., а й діють як своєрідна форма господарського об'єднання (державні холдингові компанії) і навіть некомерційні організації (Державне акціонерне товариство «Національна мережа аукціонних центрів», Національний депозитарій).

Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків.

Основні риси:

· різновид господарського товариства;

· спеціальне регулювання: Господарський кодекс України(ч. З ст. ) [2 ],

Цивільний кодекс України (статті 140-150)[3], Закон «Про господарські товариства» (статті 50-64) [4];

· наявність статусу юридичної особи;

· мінімальний розмір статутного фонду – сума, еквівалентна 1 (одній) мінімальній заробітній платі за ставкою на момент створення товариства;

· Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

· поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

· віповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім своїм майном;

· відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;

· наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;

· наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія (ревізор);

· незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам: 1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умови, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш як 60% голосів); 2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;

· обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внески;

· можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);

· обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом: а) виключення учасника з товариства; б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі; в) спадкування частки учасника – фізичної особи або правонаступництва учасника - юридичної особи; г) виходу учасника з товариства;

· припинення участі в товаристві відбувається внаслідок: а) смерті учасника – фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника - юридичної особи; б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі; в) виключення учасника з товариства; г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством; д) звернення стягнення на частку учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.

Слід відзначити, що частина 2 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» тепер містить обмеження за кількістю учасників ТОВ[4]. Оскільки довгий час не було ніяких обмежень за кількісним критерієм складу ТОВ, то тепер досить дивним є законодавче обмеження в 10 учасників. Для порівняння: згідно з ч. 3 ст. 7 Федерального Закону Російської Федерації «Про товариство з обмеженою відповідальністю» кількість учасників обмежується числом 50[26]. Аналізуючи положення даної статті, можна зробити висновок, що законодавець мав на меті