У разі перевищення кількості учасників ТзОВ зобов’язане протягом першого року ТОВ перетворити на акціонерне товариство. Якщо за цей термін перетворення не відбулося і кількість учасників не було зменшено до встановленого рівня, ТОВ підлягатиме ліквідації в судовому порядку[23].

Товариство з додатковою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності – також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.

ТзДВ в ст..65 Закону України “Про господарські товариства” визначається так само, як і ТзОВ в ст..50 того ж Закону[ 4]. Але стосовно ТзДВ міститься вказівка на те, що його учасники несуть додаткову солідарну відповідають за зобов’язаннями товариства свої майном в розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. Цей кратний розмір визначається установчими документами товариства. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства(ст.151 ЦК ) [3]. Засновники, відповідно, не зацікавлені у встановлені їх власної відповідальності по зобов’язаннях створеного ними господарського товариства. Тому створення ТзДВ на практиці розповсюдження не отримало. На ТзДВ поширюється більшість правил, встановлених для ТзОВ.

Основні риси:

· різновид господарського товариства;

· спеціальне регулювання: Господарський кодекс України (ч. ст. 80) [2 ], Цивільний кодекс України (ст. ) [3], Закон «Про господарські товариства» (ст. ) [ ], Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» [13];

· мінімальний розмір статутного фонду – сума, еквівалентна 1(одній) мінімальній заробітній платі за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом);

· максимальна кількість учасників товариства з додатковою відповідальністю становить 10 осіб;

· поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);

· наявність системи органів управління: збори учасників – вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) - виконавчий орган, ревізійна комісія – контрольний орган;

· субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов'язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) та/або установчими документами товариства з додатковою відповідальністю в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

· характер субсидіарної відповідальності учасників – солідарний;

· подібність правового становища товариства з додатковою відповідальністю і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов'язаних з цим питань (у т. ч. змісту статуту).

В багатьох країнах світу ТзДВ розглядаються як модифікація товариства з обмеженою відповідальністю (насамперед, у Німеччині - батьківщині першого у світі Закону «Про товариства з обмеженою відповідальністю», згідно з положеннями якого наявність чи відсутність субсидіарної відповідальності учасників товариства, а також обсяг такої відповідальності визначаються договором про товариство). Проте судбсидіарна (додаткова) відповідальність учасників товариства (згідно з німецьким законодавством) має свої особливості, а саме: вона грунтується на зафіксованому в договорі про товариство обов'язкові учасників товариства щодо сплати основних та додаткових вкладів. Право вимоги щодо сплати таких вкладів мають: а) саме товариство - у разі невиконання учасником свого майнового обов'язку; б) ліквідатор товариства - у разі ліквідації товариства та недостатності майна останнього для покриття заборгованості перед кредиторами; в) призначений судом конкурсний керуючий, який діє під контролем комітету або комісії кредиторів, - у разі відкриття конкурсної процедури в результаті визнання товариства неплатоспроможним[21].

РОЗДІЛ 2

ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО ЯК СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ

2.1.Порядок створення та державної реєстрації господарських товариств

Стаття 56 Господарського кодексу України визначає загальні засади створення суб'єкта господарювання, в т.ч. правові підстави, форми створення, необхідність додержання вимог чинного законодавства[ 2 ].

Правовою підставою створення господарського товариства є рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також рішення інших органів, організацій і громадян, При цьому можуть застосовуватися різні форми заснування нового чи реорганізації (злиття, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) господарського товариства.

Створення господарських товариств має здійснюватися з обов'язковим додержанням вимог господарського законодавства, включаючи антимонопольно-конкурентне (статті 25-41, 79-93 Господарського кодексу України [2], Закону України» Про господарські товариства» [4], Закону України «Про акціонерні товариства» [ 12 ], Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» [8] ,Закону України «Про захист економічної конкуренції» [6]).

Господарське товариство як і інші суб'єкти господарювання створюються і діють на підставі установчих документів (документа), які мають відповідати встановленим вимогам. Загальні вимоги до установчих документів визначаються ст. Господарського кодексу України, а спеціальні – в законах, які визначають особливості