Загальні вимоги щодо установчих документів стосуються:

· видів установчих документів: рішення про утворення господарського товариства (приймається при створенні господарської організації унітарного типу), статут (приймається в передбачених законом випадках – при створенні господарських товариств, що належать до об'єднань капіталів;), положення (філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій зі статусом юридичної особи);

· змісту установчих документів (в них мають бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом).

Спеціальні вимоги до засновницького договору, статуту, положення: у засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону; статут господарського товариства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації господарського товариства, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством; положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування, відокремлених підрозділів господарської організації зі статусом юридичної особи[158,с.234 ].

Правова природа установчого (засновницького) договору не є простою. Деякі науковці-дослідники господарських (підприємницьких) товариств вважають його різновидом договору про спільну (сумісну) діяльність; інші - особливим (унікальним) договором, що його не можна ототожнювати з договором про спільну (сумісну) діяльність, оскільки внаслідок укладення першого (установчого) виникає юридична особа як самостійний суб’єкт права, в т.ч. права власності на передане як внесок майно його засновниками (учасниками), а другий (про спільну чи сумісну діяльність) спрямований на узгодження дій декількох осіб - самостійних суб’єктів права щодо провадження певної діяльності зі збереженням за кожним із його учасників права власності на належну йому частку майна, що використовуються або створюється внаслідок такої діяльності. [47,с.289].

Мета кожного з цих договорів різна, однак вона є спільною для учасників, і спосіб досягнення її однаковий - узгодження дій учасників дій учасників договору.

В засновницькому договорі, як зазначає С. Н. Грудницкая, засновники вступають в зобов’язання щодо створення юридичної особи, її майнової та організаційної бази [29,с.187].

Установчим документом повного товариства і командитного това-

риства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні прийняти рішення про створення акціонерне товариство, здійснити приватне (публічне) розміщення акцій, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівню-вати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою засновницький договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, кількість тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.

Засновницький договір укладається у письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному посвідченню.

Порядок створення акціонерних товариств, в тому числі проведення установчих зборів, визначається законом.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону «Про господарські товариства» відтепер установчі документи ТОВ, крім зазначених відомостей , повинні містити відомості про розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі [4].

Слід зауважити , що обидва положення вже містилися в ЦК, але оскільки вони суперечили Закону України «Про господарські товариства»

[4 ], то на практиці ТОВ не завжди їх дотримувалися, тим більше, що ЦК не зобов’язував вносити відповідні зміни до статутів господарських товариств (це стосується всіх положень, що були узгоджені з ЦК).

Такі зміни покликані, по-перше, почати нормальне формування резервного фонду. Річ у тому, що, незважаючи на задекларований у Законі про товариства, ЦК та Господарському кодексі України обов’язок ТОВ створювати резервний фонд, на практиці більшість ТОВ його не мали. Якщо на АТ можна було вплинути з боку того ж ДКЦПФР (наприклад, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 158 ЦК АТ не