грн., в у випадку проведення термінової реєстрації – 340 грн.
Строк державної реєстрації не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Державна реєстрація господарського товариства підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, яке повинно бути оформлене і видане (надіслане рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику господарського товариства або уповноваженій ним особі видається (надсилається рекомендованим листом) один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Згідно з ч. ст. Господарського кодексу відомості щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання, внесення змін до них підлягають опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з моменту проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання (внесення змін до відомостей державної реєстрації) в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України[ 2].
Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету України у встановленому законом порядку. Крім того, господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та інші угоди лише після його державної реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку, визначеному законом та установчими документами. Такі угоди стають обов’язковими для виконання товариством. У випадку несхвалення , таки угоди тягнуть за собою правові наслідки за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань не для господарського товариства, а тільки для осіб, які уклали ці угоди, тобто для засновників господарського товариства (ст.84 ГК України[2]) [122,с.41 ].
Стаття 58 Господарського кодексу визначає не лише порядок державної реєстрації суб'єктів господарювання, а й підстави та процедуру їх перереєстрації[ 2 ].
Перереєстрація суб'єкта господарювання, в тому числі господарських товариств, проводиться у таких випадках:
· у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт;
· у разі зміни організаційної форми господарювання;
· у разі зміни найменування суб'єкта господарювання.
Перереєстрація господарського товариства здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
2.2.Правовий режим майна господарських товариств.
Майном господарського товариства визнається відокремлена частина майна або цілісний майновий комплекс, що належить товариству на праві власності, внесений учасниками товариства в якості вкладів або набутий товариством іншим законним чином в процесі своєї статутної діяльності.
Конкретизуючи поняття “майно господарського ”, варто наголосити, що відповідно до ст. 115 Цивільного Кодексу України [ 3 ] та ст. 85 Господарського кодексу України [2] господарське товариство, є власником:
1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;
2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;
3) одержаних доходів;
4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
При створенні господарського товариства його майно на початковому етапі формується за рахунок внесків учасників товариства переданих йому власність в якості вкладів до статутного (складеного) капіталу господарського товариства. Поняття статутного капіталу господарського товариства визначено чинним законодавством про господарську діяльність.
Статутний капітал – це зареєстрований у встановленому законом порядку й закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна або безпосередньо кошти, які повинні бути передані підприємству у власність (повне господарське ведення, оперативне керування) у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності і як сплата його учасниками одержуваних ними майнових прав.
Статутний капітал – це одне із центральних понять сучасного корпоративного права. Участь у створенні статутного капіталу – це первісний спосіб знаходження корпоративних прав, і всі операції з корпоративними правами, так чи інакше, стосуються статутного капіталу. Після створення юридичної особи його капітал може змінюватися, зокрема й шляхом залучення внесків осіб, які не брали участі у його підставі. Для юридичної особи не має значення, від кого саме надійшли внески. Важливо, що його капітал збільшується, а це дає змогу проводити більш ефективну діяльність і досягати своєї мети. Цей капітал трансформується в корпоративний і стає капіталом юридичної особи. [21
Відповідно до ст. 115 ЦК України статутний капітал господарського товариства складається з вартості вкладів його учасників [3]. А вже у відповідності до статутного капіталу визначається мінімальний розмір вартості майна господарського товариства , який гарантує інтереси його кредиторів.
Існують законодавчі обмеження щодо мінімального розміру статутного капіталу таких господарських товариства як акціонерні товариства, товариство з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, який не може бути меншим розміру, встановленого законом.
Мінімальний розмір статутного капіталу Цивільний та Господарський кодекси не визначають, а відсилають до Закону України “Про господарські товариства”[4]. Таким чином, встановлений цим законом мінімальний статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з додатковою відповідальністю на сьгоднійшній день має становит не менше однієї мінімальної заробітної плати на момент створення. [41].
Що стосується мінімального розміру статутного капіталу акціонерного
товариства, по відповідно до ст..14 ЗУ «Про АТ» , він становить 1250 мінімальних заробітних плат,що діє на момент створення (реєстрації)АТ[12 ].
Одним з актуальних й основних питань при створенні господарчого товариства є питання формування статутного капіталу. Господарським товариствам заборонено використати для формування статутного капіталу бюджетні й позикові кошти, а також кошти, отримані під заставу. Відповідно до чинного законодавства України, порядок формування статутного капіталу залежить від виду й сфери діяльності суспільства й може