За загальним правилом, на практиці створення господарських товариств відбувається шляхом внесення його учасниками (засновниками) вкладів до моменту державної реєстрації Товариств.

Цивільний кодекс України також допускає неповне внесення учасниками господарських товариства сум своїх вкладів. В даному випадку діє лише обмеження, що до моменту державної реєстрації господарських товариства його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства

Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Не допускається згідно ч. 2 ст. 144 ЦК України звільнення учасника ТзОВ та ТзДВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства [3].

При створенні акціонерного товариства, кожний засновник повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі неоплати (неповної оплати) вартості придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій акціонерне товариство вважається не заснованим. До сплати 50 відсотків статутного капіталу АТ не має право здійснювати операції, не пов’язані з його заснуванням [ 21].

На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску, сукупний розмір яких не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в засновницькому договорі .

В якості вкладу до статутного (складеного) капіталу, який вноситься учасником товариства, можуть виступати згідно ст. 115 ЦК України можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. [3]

Згідно з ч. 3 ст. 424 ЦК майнові права на інтелектуальну власність можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи. Проте не усі права на інтелектуальну власність можуть бути внеском учасника. Це стосується, зокрема, права на наукове відкриття (воно, є особистим), а також прав на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, який ці права належать, або його визначеною частиною.

У ст. 13 Закону України «Про господарські товариства», зазначено, що вкладами учасників та засновників товариства, зокрема, можуть бути права на інтелектуальну власність[4]. Слід зазначити, що вкладом до статутного фонду господарського товариства, згідно з ч. 2 ст. 115 ЦК України, можуть бути лише відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці. Виходячи з того, що правові засади здійснення оцінки майнових прав інтелектуальної власності, встановлені Законом України«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», треба керуватися ст. 12 цього Закону, де визначено, що документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, є акт оцінки майна. Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання відповідно до договору[7] . Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб’єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінювання майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінювання майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінювання майна. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом або іншим законом. У ст. 420 ЦК наведено перелік об’єктів права інтелектуальної власності. Це літературні й художні твори, комп’ютерні програми, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мови, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення; комерційні таємниці[3 ]. У березні 2008 року до Держдепартаменту інтелектуальної власності надійшло 4 612 заявок на об’єкти промислової власності (ОПВ). Серед них: 507 заявок на винаходи, 880 заявок на корисні моделі, 2 149 заявок на знаки для товарів і послуг за національною процедурою, в тому числі 301 – від іноземних заявників. За Мадридською угодою надійшло 852 заявки. Загальна кількість охоронних документів на ОПВ, зареєстрованих у березні 2008 року, становить 2 409. Станом на 1 квітня 2008 року всього з