Авторське право

Вступ 3
1. Система джерел авторського права в Україні
1.1. Конституція України, кодекси України
1.2. Закон України «Про авторське право та суміжні права»
1.3. Положення авторського права в інших законодавчих актах України
2. Авторське право і суміжні права
2.1 Об'єкти авторського права
2.2 Суб'єкти авторського права
2.3 Суміжні права
2.4 Суб'єкти суміжних прав
3. Цивільно-правові засоби захисту авторських і суміжних прав
Висновки
Література

Вступ

Метою цієї роботи є розкриття поняття і джерел авторського права, висвітлення об’єктів авторського права та суб’єктів авторських відносин.
Авторське право регулює відносини суспільства з невеликим, але важливим його сегментом, діяльність якого спрямована на розвиток технічного прогресу й культури. Завдання авторського права полягає в тому, щоб належним чином поєднувати автора й суспільства, для того, щоб з однієї сторони стимулювати належним чином творчу діяльність авторів, а з іншої сторони забезпечити збільшення духовних цінностей, якими розташовує суспільство, знімаючи надмірні обмеження в доступі до цих цінностей.
Законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України (1540-06), цього Закону, законів України "Про власність" (697-12), "Про кінематографію" (9/98-ВР), "Про телебачення і радіомовлення" (3759-12), "Про видавничу справу" (318/97-ВР), "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" (1587-14) та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

1. Система джерел авторського права в Україні

1.1. Конституція України, кодекси України

Авторське право становить собою не розрізнену сукупність чинних на певний момент часу нормативних актів, а цілісну сис¬тему. Це положення переконливо підтверджує, наприклад, зако¬нодавство України.
Конституція України відносить авторське право до прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (ст. 54).
Праву інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторському праву) присвячена глава 36 ЦК (статті 433-448), до якої увійшли положення про:
* об'єкти авторського права;
* твори, які не є об'єктами авторського права;
* суб'єкти ав¬торського права, співавторство;
* виникнення авторського права;
* особисті немайнові права автора;
* забезпечення недоторканності твору;
* майнові права інтелектуальної власності на твір;
* викорис¬тання твору; опублікування твору (випуск твору у світ);
* викори¬стання твору за згодою автора;
* випадки правомірного викорис¬тання твору без згоди автора;
* право автора на винагороду за використання його твору;
* строк чинності майнових прав інте¬лектуальної власності на твір;
* правові наслідки закінчення стро¬ку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір;
* пра¬во автора на частку від суми продажу оригіналу твору.
Авторське право розглядають як складову частину цивільного права, хоча авторські відносини і регулює спеціальний закон. З цього принципового положення випливає важливий висновок: до авторських відносин застосовують і ті правила, які мають загаль¬ний характер та покликані регулювати цивільно-правові відно¬сини.
До авторського законодавства входять окремі статті кодексів, присвячених загалом регулюванню інших суспільних відносин. Сюди, зокрема, відносять ст.179 Кримінального кодексу України, статті 512, 1646,1647,1648 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають кримінальну й адміністратив¬ну відповідальність за порушення авторських і суміжних прав.

1.2 Закон України «Про авторське право та суміжні права»

Узагальнюючим документом є Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права» (зі змінами та доповненнями). Закон ґрунтований на міжнародних нормах вико¬ристання творів, враховує сучасні тенденції правового регулюван¬ня як традиційних, так і нових об'єктів авторського права - на¬приклад, комп'ютерних програм, баз даних. До мінімуму зведено випадки бездоговірного використання творів. Уперше передба¬чено охорону суміжних прав. Йдеться про охорону прав тих, хто доносить створене авторами до публіки: виконавців, виробників фонограм і відеограм, організацій телерадіомовлення.
Закон складається з шести розділів.
Розділ І «Загальні поло¬ження» - розкриває основні поняття, використані в Законі (ст. 1), склад українського законодавства про авторське право і суміжні права (ст. 2), визначає сферу дії Закону (ст. 3), повноваження установи у сфері охорони авторського права та суміжних прав (ст. 4), застосування правил міжнародного договору (ст. 5), а та¬кож права іноземних осіб та осіб без громадянства (ст. 6).
У розділі II «Авторське право», якому відведено особливе місце в Законі, визначені суб'єкти й об'єкти авторського права, а також об'єкти, які не охороняють (статті 7-9), розглянуто питання охо¬рони авторського права на частину твору (ст. 9), виникнення та здійснення авторського права (ст. 10), авторського права та пра¬ва власності на матеріальний об'єкт, у якому втілено твір (ст. 12), співавторства (ст. 13). Детально окреслені особисті немайнові та майнові права автора (статті 14,15), авторське право на службові, аудіовізуальні твори, комп'ютерні програми, збірники та інші складені твори, авторські права перекладачів і авторів інших по¬хідних творів (статті 16-20), перелічено випадки вільного вико¬ристання об'єктів авторського права (статті 21-25), розкрито пра¬во доступу до твору образотворчого мистецтва та право слідуван¬ня (статті 26-27), визначено строк дії авторського права, механізм переходу авторського права у спадщину і переходу творів у сус¬пільне надбання (статті 28-30), а також способи передання май¬нових прав (статті 31-34).
Розділ ІІІ «Суміжні права» має аналогічну структуру: спочатку визначені об'єкти та суб'єкти суміжних прав, охарактеризовано процес виникнення та процедуру здійснення суміжних прав (статті 35-37), потім розкрито самі права й обмеження сфери їхньої дії (статті 38-43), нарешті, визначено строк дії суміжних прав (ст. 44).