Курсова робота - Авторське право
16

/> Розділ IV Закону «Управління майновими правами суб'єктів авторського права і суміжних прав» присвячений способам управ¬ління майновими правами (ст. 45), управлінню майновими пра¬вами через повіреного (ст. 46), забезпеченню колективного управ¬ління майновими правами (ст. 47), діяльності організацій колек¬тивного управління (статті 48-49).
Розділ V Закону «Захист авторського права і суміжних прав» містить норми, що розкривають поняття порушення авторського права та суміжнихправ (ст. 50), а також порядок, способи їхнього захисту та забезпечення реалізації відповідних способів (статті 51-53).
Прикінцеві положення Закону встановлюють, що:
* починаючи з дня набрання чинності Законом відповідні стро¬ки охорони авторського права застосовують у тих випадках, коли 50-річний строк дії авторського права по смерті автора не вичер¬пано до дня набрання чинності цим Законом;
* Закон застосовують до виконань і фонограм, створених чи вперше опублікованих до дня набрання чинності цим Законом, якщо на цей день не минуло 50 років після їх першого запису або опублікування;
* об'єкти авторського права і суміжних прав, що є предметом міжнародного договору (до якого Україна приєдналася, а Верхов¬на Рада дала згоду на його обов'язковість) і створені чи вперше опубліковані до дня набрання чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня набрання ним чинності, якщо на цей день зазначені об'єкти не стали суспільним надбанням у країні походження у зв'язку із закінченням строку їхньої охорони в цій країні.
Структура Закону дає змогу легко орієнтуватися у правовому матеріалі, практично виключає дублювання норм і послідовно розкриває всі основні аспекти правового регулювання в зазначеній сфері.
За своєю юридичною природою Закон України «Про ав¬торське право і суміжні права» має багатогалузевий характер, будучи частиною українського цивільного законодавства. Норми іншої галузевої приналежності в Законі практично не пред¬ставлені. Винятки становлять норми посилання на криміналь¬не й адміністративне законодавство (ст. 51). Ця обставина, без¬умовно, забезпечує цілісність Закону та взаємоузгодженість його норм.

1.3. Положення авторського права в інших законодавчих актах України

На розвиток законодавства України про авторське право та суміжні права, виконання міжнародних зобов'язань України щодо захисту інтересів осіб, які мають ці права, захист прав та інтересів осіб, які займаються розповсюдженням примірників об'єктів ав¬торського права і суміжних прав, та споживачів спрямований За¬кон України від 23 березня 2000 р. «Про розповсюдження при¬мірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютер¬них програм, баз даних» у редакції від 10 липня 2003 р.
Праву інтелектуальної власності присвячена ст. 9 Основ за¬конодавства про культуру від 14 лютого 1992 р. Авторське пра¬во телерадіоорганізацій визначене в ст. 36 Закону України від 21 грудня 1993 р. «Про телебачення і радіомовлення». Дотриман¬ня норм авторського права є обов'язком видавців згідно із Зако¬ном України від 5 червня 1997 р. «Про видавничу справу». Відпо¬відно до Закону України від 7 жовтня 1997 р. «Про професійних творчих працівників і творчі спілки» держава гарантує профе¬сійний і соціальний захист членам творчих спілок, захист їхніх авторських прав. Відносини, що виникають у процесі виробниц¬тва і використання фільму як об'єкта авторського права, регу¬лює Закон України від 13 січня 1998 р. «Про кінематографію». Авторському праву на твори архітектури присвячено розділ IV Закону України від 20 травня 1998 р. «Про архітектурну діяльність».



2. Авторське право і суміжні права

2.1 Об'єкти авторського права

Це твори літератури, мистецтва і науки, що задовольняють таким вимогам:
По-перше, твір винний бути творчим. Творчість - це інтелектуальна робота, спрямована на створення чогось нового. Творчий характер твору означає, що воно є новим у порівнянні з раніше відомими. Новизна може висловитися як в новому змісті, так і в новій формі. Для об'єктів авторського права істотне значення має як новизна змісту, так і новизна форми.
Нова форма відображення відомого змісту характеризує твір як щось творче і спричиняє визнання його об'єктом авторського права. Історія літератури і мистецтва знає чимало цьому прикладів: Шекспир брав теми для ряду своїх транедій із творів античних грецьких авторів, Стендаль широко використовував для своїх новел італійські середньовічні хроніки, біблійні сюжети знайшли відображення на полотнах багатьох великих живописців і т.д.
Іншою ознакою об'єкта авторського права є об'єктивна виразність - об'єкт повинний існувати в якийсь формі, доступної для сприйняття іншими людьми. Якщо ідеї, думки, образи автора не одержали вираження поза його свідомістю - немає об'єкта авторського права. З історії вітчизняної музики відомо, що композитор М. И. Глінка, що написав дві геніальні опери «Іван Сусанін» і «Руслан і Людмила», склав третю оперу, що він назвав «Двумужница». Глинка говорив: «Опера в мене вся тут, у голові, дайте мені лібретиста, і через місяць опера буде готова». Не знайшовши лібретиста і захворівши, Глінка поїхав у Німеччину, «на води» - лікуватися де помер, і в такий спосіб ця опера не побачила світу. Для визнання твору об'єктом авторського права достатньо двох названих ознак.
Не має значення, обнародуване воно або ні. Твір стає об'єктом авторського права з моменту його створення в якийсь звичайній формі. Не потрібно офіційного оформлення цих творів. Не має значення серйозність і призначення твору.
Не має значення зовнішня форма його вираження.
Відповідно до ст. 5 Закону «Про авторське право і суміжні права» об'єктами його охорони є такі твори в області науки, літератури і мистецтва:
1) літературні, письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті,

---

Сторінки: 1 2 3 4 5