1) для фіксації показань осіб, у відношенні яких є дані, що вони мають відомості, що мають важливе значення для справи; можуть дати правдиві показання, але знаходяться під впливом обвинувачуваних або інших зацікавлених у виході справи осіб, що можуть спонукати їх змінити правдиві показання на помилкові;

2) для фіксації показань осіб, що не зможуть явитися на суд через хворобу або через інші причини;

3) для фіксації показань неповнолітніх і малолітніх, особливості котрих важко передати в протоколі допиту;

4) для фіксації показань поранених або хворих, старезних, що виїжджають із країни.

При проведенні допиту з застосуванням відео-, кіно- або звукозапису про це сповіщаються всі учасники слідчої дії до його початку. Перед закінченням допиту запис цілком демонструється допитуваному.

Забороняється застосовувати такі засоби, що можуть заподіяти шкоду здоров'ю свідка або принизити його честь і гідність. У цьому зв'язку свідок управі знати, які засоби будуть застосовані, а слідчий зобов'язаний перед допитом повідомити свідку про те, які будуть застосовуватися технічні засоби і навіщо, про їхнє призначення і дати їм характеристику.

При допиті свідків неприпустимо застосування гіпнозу або детектора брехні. Допит неповнолітнього свідка у віці до чотирнадцятьох років, а по розсуді слідчого - у віці до шістнадцяти років, проводиться при викладачі, а при необхідності - лікаря, батьків або інших законних представників. Свідку в будь-якому випадку повинно бути повідомлено, хто є присутнім при його допиті. Присутні можуть задавати свідку питання з дозволу слідчого. Свідок може заявити відвід допитуваним особам, якщо, на його думку, вони зацікавлені у виході справи, а тим більше, якщо вони виявилися родичами обвинувачуваного, потерпілого або іншого учасника процесу.

По завершенні допиту складається протокол, що повинний бути наданий свідку для ознайомлення. Показання записуються в протоколі допиту від першої особи і по можливості дослівно. Свідок може зробити заяву або зауваження з приводу отримання записів у протоколі, що підлягають занесенню в даний же документ. Свідок підписує кожну сторінку протоколу, чим засвідчує відповідність записів у ньому показанням, які він давав. У протоколі обов'язково повинно бути зазначений час допиту і дата, а також хто робив допит.

Слідчий повинний також надати свідку матеріали аудіо-відеозапису для ознайомлення. Це те, що стосується допиту свідка. Що ж стосується індивідуальності допиту потерпілого, то про це нижче.

3. ДОПИТ ПОТЕРПІЛОГО.

Основи карного судочинства України виділили в якості самостійного учасника карного процесу потерпілого. Потерпілим признається особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода (ст. 49 КПК України).

Підставою для визнання громадянина потерпілим є наявність одного з цих видів шкоди, заподіяного в результаті вчинення злочину. "Найбільшу складність подає визначення моральної шкоди, під яким розуміється порушення нормального психічного стана людини, викликана злочинним зазіханням на що охороняються законом його суб'єктивні права й інтереси, а також і на інші блага, у результаті чого цій особі заподіюються моральні страждання. Для визнання особи потерпілим потрібно встановлення причинного зв'язку між злочином і шкодою , що наступила. " [ 14; 118]

Потерпілим у кримінально-процесуальному змісті може бути визнана тільки фізична особа. Про визнання особи потерпілий слідчий виносить мотивовану постанову. Лише з цього моменту потерпілий одержує права й обов'язку, передбачені нормами кримінально-процесуального кодексу. У загальножиттєвому же розумінні будь-яка особа, що постраждала від злочинів, є потерпілим.

Потерпілий управі давати показання в справі, подавати докази, заявляти клопотання і відводи, знайомитися з матеріалами справи з моменту закінчення слідства, приносити скарги на дії особи, що робить дізнання, слідчого і прокурора, мати свого представника, знати про припинення кримінальної справи в зв'язку з його напрямком на розгляд товариського суду, передачею винного на поруки й ін. Потерпілий також має право на відшкодування заподіяного йому злочином матеріального збитку шляхом пред'явлення цивільного позову, робити заяви, давати показання і заявляти клопотання на рідній мові, а також користуватися послугами перекладача.

Наділяючи потерпілого широкими правами, закон водночас накладає на нього ряд обов'язків. Потерпілий зобов'язаний з'явитися за викликом слідчих органів і дати правдиві показання, не розголошувати без дозволу слідчого даних попереднього слідства, у необхідних випадках піддатися огляду й уявити зразки свого почерку або інші зразки для порівняльного дослідження, брати участь у виробництві деяких слідчих дій (ст.ст. 171, 166 КПК України).

Слідчий повідомляє особу, що постраждала від злочину, про факт визнання його потерпілим і роз'ясняють останньому його права й обов'язку.

Заява потерпілого, подана їм в органи міліції, прокуратури або суд, є приводом до порушення кримінальної справи, а по деяких злочинах (передбаченим ч. 1 ст. 27 КПК України) кримінальної справи, як правило, порушується тільки за заявою або скаргою потерпілого. Заява потерпілим може бути зроблено як у письмової, так і в усній формі Усна заява оформляється належним протоколом. Слідчий, приймаючи заяву від потерпілого, попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий донос, про що робиться відмітка в протоколі заяви.

Після порушення кримінальної справи особа, визнана потерпілим, допитується по правилах допиту свідка, передбаченим кримінально-процесуальним законодавством. Проте потерпілий несе кримінальну відповідальність тільки за дачу завідомо неправдивих показань і не відповідає за відмову від дачі показань. Але це не означає, що показання потерпілого - повідомлення про обставини, пов'язаних із злочином, - не мають специфіки. З огляду на особливості допиту потерпіле, чинне законодавство виділило показання потерпілого в самостійне джерело доказів.

Сприйняття потерпілих фактів, що мають значення для справи, і відтворення їх