У науці фінансового права тривалий час обговорювалося питання співвідношення таких категорій, як «доходи держави» і «доходи державного бюджету» [30, с. 248]. Однак нині вже загальновизнано, що «доходи держави» є поняттям надто широким, яке включає, зокрема, і «доходи державного бюджету». При цьому ніколи не обговорювалося (а в підручниках з фінансового права – не висвітлювалося) питання співвідношення «місцевих доходів» і «доходів місцевих бюджетів». Вважаємо, що в даному випадку можна застосувати аналогію і зробити висновок: поняттям «місцеві доходи» охоплюються і доходи місцевих бюджетів.

Для визначення поняття «доходи місцевих бюджетів» спочатку наведемо позиції деяких вчених, які вивчали чи продовжують досліджувати проблеми бюджетного права і вважають, що доходи державного бюджету – це: 1) суворо визначені нормами бюджетного права економічні відносини з приводу надходження частини фінансових ресурсів у бюджет держави з метою створення його фінансової бази для задоволення публічних потреб [42, с. 37]; 2) частина державних доходів, грошових надходжень до основного загальнодержавного централізованого фонду, який необхідний для планомірного розвитку всіх галузей народного господарства, підвищення матеріального благоустрою та культурного рівня народу, оборони країни, утримання органів державної влади та органів державного управління [37, с. 12].

Свого часу ми так визначили доходи місцевих бюджетів: це «грошові надходження, що отримуються за рахунок різноманітних законних джерел, є необхідними для забезпечення виконання завдань та реалізації функцій органів місцевого самоврядування, а також для задоволення потреб населення» [31, с. 88]. Вважаємо за доцільне доповнити це визначення, врахувавши правовий аспект бюджету. Отже, доходи місцевих бюджетів, на нашу думку, можна розуміти як грошові надходження, що отримуються за рахунок різноманітних джерел, види яких визначені в БК України, а розміри встановлені щорічними законами про державний бюджет і рішеннями про місцевий бюджет, та котрі є необхідними для забезпечення виконання завдань, реалізації функцій органів місцевого самоврядування і задоволення потреб місцевого населення.

1.2. Класифікація доходів місцевих бюджетів: законодавство та

наука фінансового права

Різноманітність видів і груп бюджетних доходів дозволяє класифікувати їх за різними підставами – за суб’єктами й об’єктами відносин, що виникають; за бюджетним призначенням; за формами, методами та умовами залучення коштів тощо. Очевидним є те, що певну теоретичну та практичну користь може дати лише та класифікація, в основу якої закладені загальні, найбільш суттєві критерії. Доходи бюджетів можна розподілити за такими критеріями: 1) соціально-економічний характер; 2) джерела утворення та форми використання коштів; 3) методи вилучення коштів; 4) конкретні умови їхньої акумуляції та використання [38, с. 38 - 42].

Базуючись на результатах комплексного аналізу класифікацій бюджетних доходів, нами запропонований авторський підхід щодо класифікації доходів місцевих бюджетів за: суб’єктом (розкриває соціально-економічне походження доходів місцевих бюджетів, допомагає встановити, від кого вони надходять); джерелом надходження коштів (дає можливість визначити, за рахунок чого мають бути отримані доходи); формою використання коштів (вказує на поворотну чи безповоротну форму їх використання); методом акумуляції коштів (відіграє вирішальну роль при з’ясуванні того, чи несе конкретне підприємство, установа, організація або громадянин на собі обов’язок по сплаті (внесенні) до бюджету певних коштів); умовою надходження доходів до бюджетів (допомагає визначається, чи враховується той або інший доход під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів).

За суб’єктом доходи місцевих бюджетів поділяються на три групи:

1) доходи від підприємств та організацій, що перебувають у державній власності;

2) доходи від підприємств та організацій, що перебувають у комунальній власності;

3) кошти, що надходять від населення.

Поділ доходів місцевих бюджетів на групи за джерелом надходження коштів дає можливість конкретизувати їхній склад. В основу цього поділу покладено критерій того, за рахунок чого мають бути отримані доходи (наприклад, доходи від майна, від продажу земельної ділянки, від різного виду платежів).

Класифікація доходів місцевих бюджетів за формою використання коштів допомагає визначити, чи підлягають поверненню у майбутньому отримані раніше доходи. Йдеться про поворотну чи безповоротну форми використання коштів. Наприклад, запозичення наділені ознакою поворотності; міжбюджетні трансферти (зокрема, субвенції та субсидії) мають бути повернуті (повністю або частково) у разі їх нецільового чи неповного використання.

За методом акумуляції коштів доходи місцевих бюджетів поділяються на добровільно внесені (гранти, пожертви, дарунки) і ті, що стягуються в обов’язковому порядку (різноманітні податки, збори, обов’язкові платежі). Цей поділ допомагає встановити, чи несе конкретне підприємство, установа, організація, громадянин на собі обов’язок по сплаті до бюджету певних коштів. Введення державою обов’язковості сплати окремих платежів, визначення розмірів і строків їх внесення слугує забезпеченню повноти, стійкості та регулярності грошових надходжень до бюджетів. Окрім того, сам факт визнання законом того чи іншого платежу обов’язковим передбачає можливість застосування в необхідних випадках примусового стягнення несплаченої суми.

За умовою надходження доходів до бюджетів доходи поділяються на власні, закріплені та регулюючі. Незважаючи на спірність у науці фінансового права питання щодо існування власних бюджетних доходів, мною саме за цим критерієм поділу доходів складений зміст праці. Встановлено, що власні доходи і регулюючі доходи не враховуються при визначенні обсягів надання міжбюджетних трансфертів, у той час, коли закріплені доходи – враховуються. Нами