децентралізація повноважень на отримання бюджетних доходів та здійснення видатків не є запорукою процвітання суспільства, що фактично відсутня універсальна модель розподілу доходів і видатків між бюджетами різних рівнів. Ефективність конкретної моделі міжбюджетних відносин визначається дотриманням загальних положень класичної теорії бюджетного федералізму та наявністю в місцевих органів влади інституційних стимулів для проведення відповідної бюджетної політики. Цікавим, на нашу думку, видається практика побудови системи міжбюджетних відносин у деяких зарубіжних країнах [36, с. 33, 45 - 63]. Наприклад, австралійська модель бюджетного федералізму відрізняється високим рівнем централізації. Частка федерального бюджету в доходах суспільного сектора щороку зростає. У кожного рівня бюджетної системи є власна податкова база. Основним інструментом бюджетного вирівнювання в країні є нецільові гранти, при розрахунку величини яких враховуються відновні витрати на надання стандартного набору послуг і відносний податковий потенціал кожного штату (доходно-видаткове вирівнювання). Загальний обсяг грантів, що виділяються з метою вирівнювання, сягає приблизно 40% минулорічних надходжень від прибуткового податку.
3.2. Правові основи надання дотацій, субвенцій і субсидій
місцевим бюджетам України
Зв’язок державного бюджету з місцевими бюджетами полягає насамперед у фінансовій залежності, яка проявляється у наданні або перерахуванні тих чи інших міжбюджетних трансфертів. До найбільш поширених міжбюджетних трансфертів в Україні слід віднести дотації та субвенції (правовий статус бюджетних субсидій нині дещо проблематичний, про йтиметься далі).
Порядок надання дотацій бюджетам України. Дотація (пізньолат. dotatio – дар, пожертвування, від лат. dotare – наділяти, давати) – це безповоротно та безвідсотково виділена тверда сума з бюджету вищого рівня для збалансування бюджету нижчого рівня у випадках перевищення видатків над доходами. Слід зазначити, що в окремих випадках дотація є необхідним методом бюджетного регулювання, оскільки може зробити збалансованим і стійким бюджет протягом року. Строк дії права отримати дотацію – один рік. Якщо наступного бюджетного року знову виникає необхідність у дотації, то з цього приводу необхідне рішення відповідної ради вищого рівня про надання дотації бюджету нижчого рівня.
БК України не містить визначення дотації, існує лише законодавче тлумачення поняття «дотація вирівнювання» – це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує (п. 18 ч. 1 ст. 2). Дотація вирівнювання бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам і бюджетам міст республіканського АРК та міст обласного значення можуть передбачатися в Державному бюджеті України (п. 1 ч. 1 ст. 97 БК України).
Розрізняють два види дотацій:
1. Допомога на покриття збитків, які викликані незалежними від них причинами, наприклад, при перевищенні видатків над доходами.
2. Бюджетна дотація – у випадах перевищення видатків над доходами (як метод бюджетного регулювання) виділяється у безповоротному порядку та в твердій сумі коштів з бюджетів вищого рівня для бюджетів нижчого рівня для їх збалансування у випадку перевищення видатків над доходами [51, с. 69].
Перший вид дотацій надається підприємствам, установам, організаціям, а інший вид – бюджетам. Зважаючи на це, у бюджетному законодавстві (зокрема, у п. 18 ст. 2, ст. 96 БК України) необхідно вживати термін «бюджетна дотація», «бюджетна дотація вирівнювання», «інша бюджетна дотація». На це звертає увагу і В. Косаняк [55, с. 301].
Деякі вчені акцентують увагу на таких ознаках бюджетних дотацій, як безповоротність і безвідплатність [25, с. 613], інші зосереджують увагу здебільшого на плановому характері та матеріальному змісті цих міжбюджетних трансфертів (оскільки вони видаються у вигляді певної грошової суми та використовуються протягом бюджетного року).
Базуючись на понятті дотації як об’єкта федеративних міжбюджетних правовідносин, яке запропоноване російською вченою Ю.О. Крохіною [44, с. 39] (це не обумовлені цільовим спрямуванням бюджетні кошти у твердо визначеній сумі, що надаються на основі юридичного акта із федерального бюджету за рішенням Федеральних Зборів у бюджети суб’єктів Російської Федерації з метою вирівнювання їх мінімальної бюджетної забезпеченості, при недостатній кількості власних і регулюючих доходів), бюджетну дотацію можна визначити так: це не обумовлений цільовим призначенням міжбюджетний трансферт, що надається на підставі юридичного акта в чітко визначеній сумі з одного бюджету іншому з метою вирівнювання мінімальної бюджетної спроможності, збалансування доходів і видатків бюджету-отримувача.
Згідно з п. 3 ст. 29 БК України міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів включаються до доходів державного бюджету. Окрім цього, п. 3 ст. 96 БК України встановлює, що кошти, які перераховуються до державного бюджету, є його доходами та належать до міжбюджетних трансфертів, які у свою чергу є видом регулюючих доходів. Нез’ясованим залишається питання про те, як у державному бюджеті можуть бути регулюючі доходи, адже в ньому існують лише закріплені доходи. Регулюючі, власні та закріплені доходи разом можуть мати місцеві бюджети, але не державний бюджет, проте БК України все ж таки дещо змінив перелік доходів державного бюджету та наділив його ще й регулюючими доходами.
Після короткого висвітлення теоретичних проблем і законодавчих вад у питанні бюджетних дотацій, розглянемо порядок надання та сучасний стан перерахування дотацій бюджетам України.
Головною метою міжбюджетних трансфертів, зокрема, дотацій є надання фінансової допомоги та збалансування місцевих бюджетів тих територій, які мають дещо нижчий податковий потенціал порівняно з іншими.
Для своєчасного поповнення доходної частини місцевих бюджетів України важливо враховувати питання щомісячної компенсації втрат внаслідок неповного надходження дотацій вирівнювання тим місцевим бюджетам, у яких вона займає понад 50% обсягу надходжень загального фонду. Подібні компенсації необхідно вводити з метою уникнення кризових ситуацій з виплатою зарплати та сплатами за енергоносії [56].
При наданні місцевим органам влади дотацій, обов’язково враховується чисельність і платоспроможність місцевого населення,