Згідно КПК України, які регламентують питання призначення експертизи, суб'єктами призначення експертизи є слідчий, суд, суддя. Адвокат має право отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Однак, як констатують Г.Надгорний, В.Стринжа та М.Сегай, "звернення адвокатів за отриманням висновку спеціаліста носить одиничний характер і має метою з'ясування його думки про правильність висновку раніше проведеної експертизи. Мета дослідження фахівця в цих випадках співпадає з метою повторної експертизи, але проводиться воно без вивчення речових доказів, порівняльних взірців та інших носіїв інформації, які використовувалися експертизою. Доказове значення таких висновків досить сумнівне [47, с.38]. Тому ці та деякі інші автори ставлять питання про розширення можливості захисника не лише одержувати висновки спеціалістів, але й мати можливість проведення альтернативних експертиз, вважаючи, що це буде сприяти здійсненню змагальності [66, с.23].

Така точка зору заслуговує на увагу, разом з тим проблема потребує гнучкого підходу. Зокрема, в тих випадках, коли проведення експертизи можливе лише з відібранням та вилученням зразків, ексгумацією трупа тощо, тобто за наявності відповідних дій, що відносяться до компетенції слідства, проводити альтернативні експертизи неможливо. Але не всі експерти мають такі обмеження. Зокрема, судово-психіатрична експертиза може бути проведена незалежними експертами і представлена суду в якості альтернативної. Можливі і інші аналогічні ситуації. У зв'язку з цим, виходячи із засади змагальності, захисту необхідно надати більш широкі можливості у здійсненні своїх функцій.

Найбільшою мірою засада змагальності сторін проявляється у судових дебатах. Основний їх зміст складають промови учасників судового розгляду, в яких вони з позицій обвинувачення і захисту оцінюють підсумки дослідження доказів, доведеність чи недоведеність події злочину, винності підсудного та інших обставин, що підлягали встановленню у кримінальній справі, і вносять відповідні пропозиції, адресовані суду. Кожен з учасників судових дебатів прагне довести суду правильність своєї позиції, суд же тут має змогу перевірити своє внутрішнє переконання у доведеності кожної з обставин справи, яке складалось у нього на основі дослідження доказів. "Судова промова – один із засобів, які допомагають суду і всім присутнім більш повно і глибоко усвідомити матеріали справи, зробити з них правильні висновки" [53, с.214]. Цим завданням повинні слугувати як промова захисника, так і промова прокурора.

У відповідності з КПК України у справах публічного обвинувачення в судових дебатах беруть участь прокурор, а в його відсутності потерпілий, адвокат і в його відсутності підсудний. Чи відповідає це правило засаді змагальності? Для того щоб відповісти на це запитання необхідно проаналізувати пункт 4 ст. 129 Конституції. У відповідності з його положенням основною засадою судочинства є " змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості". Як зазначено вище, у кримінальному процесі є прокурор, потерпілий і цивільний позивач як сторона обвинувачення та підсудний, захисник і цивільний відповідач, як сторона захисту. Всі вони як учасники судового процесу рівні в наданні суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Якщо надати докази кожна із сторін може в процесі судового слідства, то довести їх переконливість вона може лише в ході судових дебатах. Таке ж право повинен мати і підсудний незалежно від участі захисника.

Обов'язок доказування в кримінальному процесі закон повністю покладає на суд, прокурора, слідчого і особу, яка провадить дізнання. Саме ці особи зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, тобто зібрати, перевірити і оцінити всю сукупність доказів, які стосуються даної справи, та прийняти законне, обґрунтоване і справедливе рішення. Виконанню цих завдань і служить змагальність сторін. Однією з найпоширеніших підстав для зміни або скасування судових рішень є порушення вимоги Закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин справи. Керівництво судовим розглядом закон покладає на головуючого. Саме він вживає всіх передбачених КПК України заходів до всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи і встановлення істини, усуваючи із судового розгляду все, що не стосується справи, і забезпечуючи виховне значення судового процесу. Суд не повинен обмежуватися перевіркою доказів, які зібрані на попередньому слідстві. Він сам досліджує всі докази, збирає і закріплює нові, якщо це необхідно для встановлення істини [27, с.12].

М.С. Строгович висловлював правильну думку про те, що при розслідуванні і судовому розгляді кримінальної справи повинні бути побудовані всі можливості по обставинах справи версії, кожна з яких ретельно перевірена, для чого повинні бути зібрані докази, які стосуються кожної версії [62, с.300]. Висунення і перевірка версії в судовому розгляді здійснюється судом. Ініціатива у висуненні їх може виходити від прокурора, захисника, підсудного та інших учасників процесу, але можливість перевірки всіх висунутих версій забезпечує суд. Він же несе всю повноту відповідальності за всебічне, повне, об'єктивне дослідження і перевірку всіх версій, висунутих у ході судового слідства.

Але саме з розуміння змагальності як найважливішої умови для встановлення судом об'єктивної істини у справі, важливості її дотримання почалося відродження первісного значення цього принципу.

Принцип змагальності ґрунтується на переконанні, що протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту подання фактичного матеріалу. Змагальність, що відбувається у визначеній законом процесуальній формі, направлена на встановлення повноти фактичного матеріалу.

Ще до внесення змін у законодавство В.Мамницький пропонував серед основних правил змагальності визнати, зокрема;

- суд не повинен збирати докази за власною ініціативою, а в доказовій діяльності діє згідно