Початок 80-х рр. в УРСР позначився розширенням аграрно-правових наукових досліджень, всебічним обґрунтуванням правових інститутів аграрного права. Так, у цей час досить активно аналізуються проблеми аграрного законодавства та аграрного права ( Н.І. Титова, Ц.В. Бичкова, В.С. Шелестов); правового регулювання суспільних відносин в умовах АПК (Ю.С. Шемшученко, В.І. Семчич, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова); сільськогосподарської кооперації (В.І. Семчик, В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, З.А. Павлович); майнових відносин у сільському господарстві (В.І. Семчик); договірних відносин аграрних суб’єктів (В.К. Попов, Ц.В. Бичкова, В.В. Долежан); державного управління АПК (В.С.Шелестов, З.А. Павлович); питання охорони земель сільськогосподарського призначення (В.Я. Янчук, Д.А. Суржан); охорони навколишнього природного середовища в сільському господарстві (Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, В.І. Андрейцев, В.К. Попов) тощо.

Введення з 1982 р. у вищих навчальних закладах курсу «Сільськогосподарське право» (нині – «Аграрне право») та видання 1985р. у Москві першого підручника з цієї навчальної дисципліни5 відіграло важливу роль у формуванні комплексних, систематизованих знань з цієї дисципліни у студентів юристів, що, в свою чергу, позитивно позначилося на подальшому розвитку аграрно-правової науки. Слід зазначити, що українські вчені-юристи (В.З. Янчук, В.С. Шелестові, В.В. Долежан) взяли активну участь в обговоренні цього підручника, продемонструвавши творчий підхід до своєї праці.

Сучасний стан науки аграрного права України характеризується інтенсивним розвитком аграрно-правових досліджень на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави, розширенням системи аграрно-правової науки, її предмета за рахунок виникнення нових правових інститутів і нових аграрних суб’єктів тощо.

Важливим внеском у розвиток української аграрно-правової науки стало видання 1996 р. першого в Україні підручника за редакцією В.З. Янчука – «Аграрне право України».6

_______________________

5. М.И. Козырь, В.П. Петрова – Сельськохозяйственное право – 1985р. – 576с.

6. В.З. Янчук - «Аграрне право» - К., 1996. – 560с.

Аналізуючи аграрно-правову науку України, можна зробити висновок, що сьогодні вона досліджує широке коло проблем аграрного права, і з розвитком суспільних відносин у галузі сільського господарства предмет її теоретичних розробок значно розширюється.

З огляду на це, процес становлення та розвитку науки аграрного права України відповідно до предмета її дослідження й конкретних історичних умов можна умовно поділити на 4 основні етапи:

перший – кінець 60-х – початок 70-х рр. – становлення аграрно-правової науки – характеризується аналізом переважно загальнотеоретичних проблем сільськогосподарського права;

другий – початок 70-х – початок 80-х рр. – розвитку української науки сільськогосподарського (аграрного) права – супроводжується дослідженням теоретичних проблем аграрного законодавства, розробкою перших аграрно-правових інститутів;

третій – початок 80-х – початок 90-х рр. – активного розвитку української науки аграрного права та формування її як цілісної комплексної системи наукових знань – характеризується розширенням предмета аграрно-правової науки, поглибленням загальнотеоретичних її розробок, всебічним обґрунтуванням багатьох правових інститутів аграрного права в умовах агропромислового комплексу;

четвертий – початок 90-х рр. – й донині – інтенсивного розвитку аграрно-правової науки на якісно новій основі в умовах незалежної Української держави – відзначається розширенням аграрно-правової науки, її предмета завдяки виникненню принципово нових правових інститутів, розширенню кола аграрних суб’єктів у зв’язку з проведенням земельної та аграрної реформи, радикалізацією аграрного законодавства за умов переходу до ринкової економіки.

Отже, становлення української аграрно-правової науки характеризується певним наступництвом. Науковою базою для розробки теорії аграрного законодавства України і відповідної галузі права, окремих аграрно-правових інститутів слугували наукові дослідження у сфері колгоспного й земельного права, які здійснювалися ще задовго до виникнення науки сільськогосподарського (аграрного) права України. Як бачимо, наука аграрного права України генетично пов’язана з наукою колгоспного й земельного права, а також значною мірою – з наукою цивільного права.

Українська аграрно-правова наука відігравала важливу роль у системі науки сільськогосподарського (аграрного) права колишнього СРСР у процесі становлення нової комплексної, інтегрованої та спеціалізованої галузі аграрного права, з’ясування її поняття, особливостей, способів формування, зокрема через становлення її окремих правових інститутів.

3. Основні напрями аграрно-правових наукових досліджень на сучасному етапі

3.1.Проблеми сучасного наукового правового забезпечення аграрної реформи в Україні

Розвиток сучасної української науки нерозривно пов'язаний з динамікою соціально-економічного життя в державі. Саме тому всі зміни, перетворення в соціальний та економічній сферах, що відбувається на теренах нашої держави, так чи інакше зумовлюють напрями й зміст науково-правових досліджень в Україні. Водночас юридична наука повинна відігравати роль тієї рушійної сили, яка програмує та спрямовує розвиток законодавства й права в цілому, - а тому – покликана сприяти своєчасній розробці науково обґрунтованої державної програми реформування земельних і аграрних відносин в Україні.

Сучасною наукою аграрного права аналізуються різні аспекти земельної реформи в Україні. Серед авторів, які досліджують правові проблеми реформування у сфері сільськогосподарського виробництва, слід особливо відзначити В.З. Янчука, В.І. Андрейцева, В.І. Семчика, Ю.С. Шемшучевича, М.В. Шульгу, О.О.Погрібного, Н.І. Титову, А.М. Статівку, а також В.В. Носіка, В.І. Федоровича, П.Ф. Кулинина, В.К. Гуревського та інших вчених.

Сьогодні варто звернути увагу на такі основні аспекти проблеми правового наукового забезпечення аграрної реформи в Україні, як:

а) наукова розробка фундаментальних засад і стратегії аграрної та земельної реформ, їх правового забезпечення; б) визначення ролі земельної реформи в аграрних