15. Земельний кодекс України – ст. 25, С.118

16. О.О. Погрібний – «Аграрне право України» - Селянські господарства і оренда – К., 2006. – 192с.

відносини у сфері орендного землекористування є предметом, насамперед, земельного законодавства, а цивільно-правові норми застосовують до земельних відносин лише в тих випадках, коли ці відносини не врегульовані земельним законодавством.

Недостатньо активно аграрно-правова наука обґрунтувала потребу врегулювання всього комплексу земельних орендних відносин новим ЗК, а не окремим законом, як це має місце нині.

Значну роль у сучасних економічних відносинах на селі відіграє також питання оренди не лише земель, а й майна. Нажаль правовий інститут сільськогосподарської майнової оренди аграрно-правова наука досліджує недостатньо. З монографічних досліджень цієї тематики особливою науковою цінністю відзначається праця О.О. Погрібного «Селянські господарства і оренда», в якій він дослідив поняття, суть, зміст і види оренди, юридичну природу, порядок укладання, виконання та припинення договору оренди тощо. Орендно-майнові відносини за участю фермерських господарств науково обґрунтувала професор Н.І. Титова. Помітний внесок у наукове забезпечення розвитку правового інституту сільськогосподарської майнової оренди зробив також В.А. Сонюк.

На сучасному етапі в умовах низького рівня матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників значно підвищується роль орендно-майнових відносин у сільському господарстві. З огляду на це важливими завданнями аграрно-правової науки є дослідження інституту сільськогосподарської оренди майна в аграрному секторі економіки, з’ясування й теоретичне обґрунтування особливостей орендно-майнових відносин, зумовлених специфікою аграрного виробництва, та підготовка наукових рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання таких відносин. Особливо необхідно відзначити потребу в прийнятті спеціалізованого нормативно-правового акта аграрного законодавства ( у формі закону) з питання регулювання оренди майна в сільському господарстві.

Як відомо, в сільському господарстві на українських землях історично склалися кооперативні сільськогосподарські структури. Тому вкрай важливим є питання розвитку сільськогосподарського кооперативного законодавства. В Україні основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність сільськогосподарських кооперативів, є Закон України від 17 липня 1997р. «Про сільськогосподарську кооперацію».

Науково-правові засади інституту сільськогосподарської кооперації розробляли й розробляють багато вчених-юристів України. Серед них слід відзначити роботу В.І. Семчика17, в якій учений на основі законодавства про кооперацію вперше з’ясував правові основи розвитку кооперації в Україні. Він дослідив також порядок створення й припинення діяльності кооперативів, правове становище різних видів кооперативів, зокрема сільськогосподарських, правове регулювання майнових відносин тощо.

Також слід відзначити Н.І. Титову, яка вказує на необхідність детальної регламентації у Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» правового статусу та, зокрема, специфічних земельних, трудових, майнових і інших прав членів сільськогосподарських кооперативів. Потрібно також зазначити, що в аграрно-правовій науці висловлено пропозицію щодо необхідності законодавчого розмежування норм про членство в сільськогосподарських кооперативах юридичних і фізичних осіб.

Порядок створення, реорганізації та припинення діяльності сільськогосподарських кооперативів досліджує О.М. Сонін. Способи виникнення, підстави і процедуриа ліквідації сільськогосподарських кооперативів проаналізував у своїх працях В.І. Федорович.

Вчені-юристи вносять конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні. Так, доцільною є пропозиція О.М. Соніна щодо необхідності розробки Примірного статуту сільськогосподарського кооперативу.

_____________________________

17. Семчик В.І. – «Кооперативне право» - К., 1998р. – С. 336

Розвиваючи згадану наукову пропозицію та виходячи з сучасних потреб правового регулювання різних видів сільськогосподарських кооперативів, Ф.І, Федорович обґрунтовано пропонує прийняти Примірні статути окремих видів сільськогосподарських кооперативів.18

У юридичній науці висловлено також думку щодо необхідності прийняття спеціального закону «Про виробничу кооперацію». Доцільними також є розробка та припинення загального кодифікованого акта «Про кооперацію», який закріпив би кооперативні принципи, врегулював організаційно-правові форми кооперації, правове становище кооперативів різних типів і видів, визначив їх поняття та юридичні ознаки, порядок створення й припинення діяльності, основні засади господарської та іншої діяльності тощо. У такому нормативному акті необхідно було б законодавчо закріпити пріоритетне значення сільськогосподарських кооперативів у системі кооперації.

20 грудня 1991 року було прийнято Закон України «Про селянське (фермерське) господарство», що втратив чинність на підставі Закону від 19 червня 2003 року «Про фермерське господарство», який закріпив правові основи організації та діяльності нових аграрних суб’єктів - фермерських господарств та поклав початок розвитку нового правового інститут аграрного правового інституту аграрного права. Серед представників науки аграрного права України, котрі досліджують науково-правові проблеми фермерського господарства, варто назвати О.О.Погрібного.

Вперше на монографічному рівні правовий статус фермерських господарств дослідив О.О.Погрібний 1992р. у праці «Селянські господарства і оренда (організаційно-правові питання). У ній він з’ясував питання створення фермерських господарств, об’єкти їх права власності, землеволодіння й землекористування, а також питання матеріально-технічного постачання, фінансування, кредитування, обліку та ін.

____________________________________

18. Федорович В.І. – Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів – Львів, 1998. – С5.

Сприяння вдосконаленню правового інституту фермерства має на меті також дослідження земельних відносин у фермерському господарстві, що здійснюється вченими України. Наукові проблеми правового регулювання земельних відносин у фермерських господарствах з’ясували Н.І. Титова та М.Я. Ващишин.

У системі сучасного аграрного права України в зв’язку з проведенням аграрної реформи, що має на меті реформування не лише економічних (виробничих) відносин в аграрному секторі економіки, а й здійснення соціальних перетворень на селі, відбувається процес становлення ще одного нового правового інституту – інституту правового забезпечення соціального розвитку села.

Проблеми правового забезпечення соціального розвитку села сьогодні послідовно досліджують Н.І.Титова, Ц.В.Бичкова, В.І. Андрейцев та інші вчені.

Зокрема, наукою аграрного права України доведено потребу конституційного закріплення таких основоположних для сільського господарства принципів, як принцип державної підтримки сільського господарства, державного забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина та ін.

Правове регулювання