Доктор юридичних наук, професор З.А.Павлович був відомим ученим-правознавцем. Він – автор понад 120 наукових праць, у тому числі 3 індивідуальних монографій, підручників, книг, довідників, 5 брошур, які є значним внеском у розвиток юридичної науки. Його праці присвячені дослідженню фундаментальних засад аграрного права, державного управління, зокрема управлінню агропромисловим комплексом.

Висновок

Кожну науку потрібно розглядати як певний процес дослідницької діяльності з відкриття та вироблення теоретично систематизованих знань про дійсність. Наука аграрного права України як комплексна та спеціалізована юридична наука також є процесом творчої дослідницької діяльності вчених-юристів. Саме завдяки їх самовідданій та наполегливій праці формується теоретичний рівень аграрно-правової науки – висуваються наукові гіпотези, формулюються поняття, категорії, створюються теорії та концепції розвитку аграрно-правових відносин, явищ та цілих правових інститутів та їх систем, а також розробляються практичні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання аграрних відносин, які, у свою чергу, генерують подальший розвиток вітчизняної аграрно-правової науки. Аграрне право України перебуває в стані становлення як самостійної та інтегрованої галузі національного права, котрій притаманні власний предмет, власні й частково інтегровані об'єкти, власні суб'єкти, методи, система. Предметом аграрного права є урегульовані нормами аграрного законодавства, засновані на багатоукладності форм власності та господарювання реальні суспільні, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні, господарчо-підприємницькі відносини щодо правового становища суб'єктів аграрного підприємництва, їхньої виробничо-господарської діяльності з додержанням ринково-економічних закономірностей. В аграрному праві, як і в інших галузях права, методи правового регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи та засоби правового впливу, за допомогою яких визначаються правомочності суб'єктів права — учасників аграрних правовідносин; це способи з'ясування, визначення характеру виникнення, зміни і припинення відносин між суб'єктами АПК. Предмет правового регулювання охоплює ті конкретні суспільні відносини, які регулюються нормами аграрного права, а метод правового регулювання визначає, яким чином ці конкретні аграрні відносини чи їх група регулюються нормами аграрного права. Методи правового регулювання — це такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує необхідну їй поведінку людей як учасників правовідносин або впроваджує ті засоби регулювання, які в конкретних умовах (політичних, економічних, соціальних тощо) можуть дати максимальний очікуваний результат у здійсненні аграрних та земельних реформ, вирішенні продовольчої кризи, становленні ринкових відносин, у розвитку інфраструктури ринку тощо. Поняття аграрного права охоплює його принципи. В загальній теорії права під принципами розуміють основоположні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання; принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аграрне право України — це самостійна галузь права. Воно являє собою сукупність правових норм, що визначають правове становище працівників сільського господарства і сільськогосподарських підприємств, їхні основні суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Ці норми регулюють суспільні аграрні організаційно-правові, членські, майнові, управлінські, трудові, соціальні та внутрішньогосподарські виробничі відносини та відносини з приводу утворення і виробничо-господарської діяльності селянських (фермерських) господарств. Актуальні завдання аграрного права полягають у забезпеченні сучасного рівня взаємопоєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять економічну основу аграрного сектора народного господарства, посилення схоронності майна і коштів. Аграрне право покликане сприяти раціональному використанню землі, вод та інших природних ресурсів і гарантувати їх збереження як найголовніших об'єктів екології.

Використана література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року;

2. Земельний кодекс України – 2001р.

3. Павлович З.А. Проблеми розвитку законодавства про агропромисловий комплекс України. Аграрне законодавство України – К., 1998

4. О.О. Погрібний – «Аграрне право України» - К., Істина 2006р.

5. В.М. Гайворонський, В.П. Жушман – «Аграрне право України» - Харків, 2003р.

6. В.З. Янчук – «Аграрне право України» - К., 1996р.

7. А.П. Шеремет – «Земельне права України» - К., 2005р.

8. О.О. Погрібний – «Аграрне право України» - Селянські господарства і оренда – К., 2006

9. Семчик В.І. – «Кооперативне право» - К., 1998р.

10. Федорович В.І. – Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів – Львів, 1998.

11. В.І.Семчик – «Аграрне законодавство України: проблеми ефективності» - К., -1998р.

12. Титова Н.І. – Проблеми гарантування прав селянства України – К., 1998.

13. Титова Н.І. – Фермерство в Україні: основні правові засади. Питання і відповіді» - Львів 1998р.

14. В.З. Янчук - Аграрне право України: Підручник. - К., 2000р.

15. В.І. Демчика. - Земельне право: Академічний курс. К., 2001.

16. В.П. Жушман – Аграрне право та законодавство України: в питаннях та відповідях., Харків. 2008р.