вимоги за зобов'язанням третій особі, називається цедентом, а особа, якій кредитор поступається своїм правом вимоги за зобов'язанням –цесіонарієм . Для цесії (уступки вимоги) необхідною є угода між старим і новим кредитором, тобто між цедентом і цесіонарієм. Згоди боржника на здійснення цесії не потрібно, оскільки вона ніякою мірою не погіршує його становище. Дійсно, для боржника немає значення кому передавати виконання зобов'язання – старому чи новому кредиторові. Якщо у зв'язку з цесією (заміною кредитора) необхідні додаткові витрати боржника для виконання, ці витрати відносяться на рахунок кредитора. Крім того, боржник зберігає всі заперечення проти нового кредитора, які він міг протиставити попередньому кредиторові [4, ст. 518].
Так, якщо продавець продав річ покупцеві, а потім передав свої права вимоги третій особі (відбулася заміна кредитора – цесія), покупець зберігає відповідні права, які належать йому в договорі купівлі-продажу щодо нового учасника цих відносин. За умов, коли покупець знайде в придбаній речі дефекти, він вправі посилатися на них при розрахунках з новим учасником договору купівлі-продажу – цесіонарієм. Проте, хоч при уступці вимоги згоди боржника не потрібно, старий кредитор (цедент) зобов'язаний повідомити боржника про цесію, яка відбулася, а також передати документи, які засвідчують право вимоги, новому кредиторові (цесіонарію) [95,с. 354].
Вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до нього в тому обсязі, в якому вона раніше належала цедентові. Для цесіонарія зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, завдаток, порука тощо). Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку цесіонарія. Однак при уступці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов'язання перед цесіонарієм відповідатиме цедент, тобто попередній кредитор. Інакше кажучи, цедент відповідає перед цесіонарієм за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цього зобов'язання боржником [4, ст. 519].
За загальними правилами Цивільного кодексу України України, цесія може застосовуватися у будь-яких зобов'язаннях, винятки встановлені лише для вимог, уступка яких суперечить закону, договору, який може виключати уступку будь-якої вимоги або якщо вимога пов'язана безпосередньо з особою кредитора. У сучасних умовах у зв'язку з активним запровадженням ринкових принципів господарювання інститут цесії значно поширився у підприємницьких відносинах [75, с. 127].
Внаслідок переведення боргу (заміни боржника) попередній боржник вибуває із зобов'язання і замінюється новим. Для переведення боргу безперечно потрібна згода нового боржника, оскільки якщо договір, як вольовий акт не може вчинятися без волевиявлення кожного із контрагентів, то тим більше не можна поза своєю волею стати боржником уже існуючого зобов'язання. Але переведення боргу не можна здійснити і без згоди кредитора. Цим переведення боргу відрізняється від цесії (уступки вимоги). Таке положення зрозуміло, оскільки для боржника зазвичай не має значення особа кредитора, якому він має вручити виконання, але для кредитора не однаково, хто буде виступати перед ним, як боржник, оскільки виконання безумовно залежить і від платоспроможності боржника та від інших ознак, які характеризують особу боржника. Саме виходячи з цього, на підставі ч. 1 ст. 523 Цивільного кодексу України і порука, і застава, встановлені іншою особою на забезпечення виконання зобов'язання, з переведенням боргу припиняються, якщо поручитель або заставодавець не висловили своєї згоди відповідати також і за нового боржника. Новий боржник має право виставляти проти вимог кредитора всі ті заперечення, які основані на відносинах між кредитором і первісним боржником [4, ст. 522 ].
Сфера застосування переведення боргу обмежується тими самими межами, що встановлені для цесії. Стосовно форми уступка вимоги і переведення боргу підпорядковуються загальним правилам, які встановлені щодо форми угод. Так, ст. 513 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у тій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні є тою ж , що і форма правочину, на підставі якого виникло зобов’язання [73].
Також можливою підставою для заміни кредитора в зобов'язанні є виконання обов'язку боржника третьою особою. Така зміна кредитора у зобов'язанні називається суброгацією. Суброгацією визнається придбання всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов'язків боржника щодо цього кредитора. Тобто суброгант стає на місце кредитора. Як приклад суброгації можна навести випадок, коли страхова компанія відшкодує страхувальнику вартість зіпсованого чи знищеного майна й у неї виникає право вимоги до особи, з вини якої настав страховий випадок [78, с. 165].
Протиставляючи суброгацію регресу, слід звернути увагу на те, що при суброгації на відміну від регресу заміняються тільки кредитори, але не заміняється зміст самого зобов'язання. У регресі заміняються не тільки боржник, а й саме зобов'язання. Крім того, основою суброгації є зобов'язання, яке пов'язує суброганта (виконавця за боржника) із суброгантом (посереднім кредитором), а не з боржником. Вважається, що до переходу всіх прав суброганту правовідносин між ним і боржником не було.
Суброгація відрізняється і від цесії (передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином). У цесії з'являється новий кредитор, який має право вимагати від боржника виплати боргу, тому що він ще не отримав передбаченого зобов'язанням. У суброгації кредитор повністю, як правило, отримав свій борг від суброганта і яких-небудь претензій до боржника у нього бути не може. Право первісного кредитора при суброгації переходить до нового кредитора в