кваліфікаційний іс-пит, протягом певного часу оволодіти практичними, мето-дичними та етичними основами адвокатської професії. Ли-ше за таких умов рівень адвокатської допомоги підвищить-ся, а не знизиться, як це є сьогодні.
Для отримання Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, особа подає до атестаційної палати заяву, а також нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту і документ, що підтверджує стаж роботи за юридичною спеціальністю, або на посаді помічника адвоката не менше 2 років.
Кваліфікаційні іспити проводяться усно і охоплюють запитання з різних галузей права, співбесіди, розв’язання практичних задач. Програми іспитів розробляє і затверджує Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.
Рішення про видачу або відмову у видачі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів атестаційної палати.
Звичайно в світі існує багато систем щодо формування адвокатури і кожна з них має свої особливості і традиції. Однак спільним для всіх систем є побудова її таким чином, щоб особа яка виявила бажання займатися адвокатською діяльністю, набула максимального рівня юридичних знань і практичних навичок їх застосування. Такий результат досягається за умови ґрунтовного теоретичного навчання, суворої процедури складання іспитів, обов’язкового проходження практики з максимальним наближенням її до рівня роботи професійних адвокатів.
1.2. Права та обов’язки адвоката
Стаття 6 Закону України "Про адвокатуру" визначає, що, здійснюючи професійну діяльність, адвокат має право:
1. представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підпри-ємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;
2. збирати відомості про факти, які можуть бути вико-ристані як докази в цивільних, господарських, криміналь-них справах і справах про адміністративні правопорушен-ня, зокрема:
3. запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від грома-дян — за їх згодою;
4. ознайомлюватися на підприємствах, в установах і ор-ганізаціях з необхідними для виконання доручення документами та матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опи-тувати громадян; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;
5. доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадо-вих осіб та відповідно до закону одержувати від них пись-мові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
6. бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснен-ня щодо суті клопотань і скарг;
7. виконувати інші дії, передбачені законодавством. [7 – ст.7]
Здійснюючи свої професійні обов'язки, адвокат зобов'яза-ний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прий-нятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, під-судного
Зрозуміло, що будь-яка юридична діяль-ність пов'язана із застосуванням права, і вона не може здійснюва-тися інакше ніж у межах закону. Діяльність адвоката проходить під даною ним клятвою суворо додержуватися законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики. Про обов'язки адвоката мова йде майже у кожній статті Правил адвокатської етики, які конкретизують ці обов'язки. І це природно, оскільки звертаючись за правовою допо-могою до адвоката, громадянин має бути захищеним і впевненим у високому професіоналізмі осіб, які її надають. Тому ст. 10 Пра-вил адвокатської етики встановила, що адвокат має виконувати свою професійну діяльність компетентно і добросовісно. Від адвоката вимагається глибоке знання законодавства і вміння його практичного засто-сування, підтримання професійних правових знань і їх система-тичне оновлення. Адвокат зобов'язаний підтримувати свою обі-знаність щодо ведення цивільних та кримінальних справ, особли-востей розробки та відстоювання правової позиції.
Правила адвокатської етики дещо збільшують обсяг обов'язків адвоката порівняно з передбаченим Законом «Про адвокатуру». Це, мабуть, пояснюється різноманітністю адвокатської діяльно-сті, необхідністю вироблення найбільш оптимальних засобів за-хисту за умов, коли адвокат, як зазначено у Правилах, виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих по відношенню до клієнтів, суддів та інших державних органів, адвокатури та окремих адво-катів, суспільства в цілому.
Закріплений у Присязі адвоката України обов'язок завжди бе-регти чистоту звання адвоката збігається з нормами Правил адво-катської етики про те, що адвокат має бути чесним і порядним у приватному житті [11; ст.11] і, дбаючи про престиж звання адвоката, забезпечувати високий рівень культури, поведінки, мати пристой-ний зовнішній вигляд, поводити себе стримано, тактовно тощо [11; ст.13]. Порушення адвокатом професійних обов'язків може при-звести до притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Особливої ваги набувають обов'язки адвоката при виконанні професійної діяльності, встановленні щодо його стосунків з клієн-том, іншими учасниками процесу, колегами. Наприклад, адвокату забороняється приймати доручення, якщо засоби його досягнен-ня, на яких наполягає клієнт, є протиправними[11; ст.22] або адво-кат не повинен приймати доручення від клієнта, направленого до нього особою, яка здійснює дізнання, слідство чи розглядає цю справу.
Використання адвокатом усіх передбачених законом засобів захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб є найважливішим чинником у досягненні ефективних результатів здійснюваної адвокатом діяльності. Слід звернути увагу на те, що Правила адвокатської етики наголошують на обов'язку адвоката використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для ефективної правової допомоги [11; ст.32] . Однак слід зазначити, що чинне законодавство, встановлюючи такі засоби, дещо обме-жує адвоката у досягненні цілей захисту. Мова йде, наприклад, про обмеження участі адвоката-захисника у слідчих діях або озна-йомлення його з моменту допуску до захисту