засідання комісії осіб, які зверну-лися зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплі-нарної комісії адвокатури, представників адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій, а також службових осіб;
– запитувати й одержувати безоплатно необхідну для здійснення своїх повноважень інформацію від судів, слід-чих органів, органів юстиції, прокуратури, міліції, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самовряду-вання, адвокатських об'єднань, адвокатів, підприємств, установ, організацій, а також громадян (за їх згодою);
– здійснювати перевірку цільового використання квалі-фікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури їх коштів та якості виконання комісіями покладених на них функцій.
Органи і службові особи, до яких надійшов запит, по-винні не пізніше 10 днів дати відповідь Вищій кваліфіка-ційній комісії.
Скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних ко-місій адвокатури розглядаються в місячний строк з дня їх надходження.
Розгляд скарги на засіданні Вищої кваліфікаційної ко-місії адвокатури починається доповіддю голови комісії, йо-го заступника або одного з членів комісії, який попередньо вивчав скаргу, справу та документи, що надійшли з кваліфі-каційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Потім заслу-ховуються запрошені на засідання особи, досліджуються необхідні матеріали і документи.
На засіданні комісії ведеться протокол, який підпису-ють голова і секретар комісії. У результаті розгляду справи Вища кваліфікаційна ко-місія адвокатури може ухвалити таке рішення:
– залишити рішення палати або кваліфікаційно-дис-циплінарної комісії адвокатури без змін, а скаргу без задо-волення;
– змінити рішення;
– скасувати рішення і надіслати справу до тієї самої ква-ліфікаційно-дисциплінарної комісії для нового розгляду,
– закрити справу, або прийняти справу до свого проваджен-ня,
– розглянути її по суті та постановити нове рішення.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури є оста-точним. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокату-ри приймаються таємним голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Рішення викла-дається в письмовій формі з наведенням мотивів його прий-няття і підписується головуючим на засіданні.
Член комісії може особисто або разом з іншими членами комісії викласти окрему думку щодо рішення комісії. Ок-рема думка додається до справи.
У рішенні Вищої кваліфікаційної комісії мають бути за-значені: назва комісії, її склад, місце і час засідання, пріз-вище, ім'я, по-батькові особи, яка подала скаргу, корот-кий зміст оскарженого рішення, суть скарги, висновок у справі, мотиви прийнятого рішення та результати розгля-ду справи.
У триденний строк рішення комісії має бути видане особі, щодо якої його винесено.
Скарги на дії кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, їх палат і членів палат, вчинені з порушенням ви-мог законодавства, розглядаються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури в порядку, встановленому для розгляду скарг на рішення зазначених комісій або їх палат. За результатами розгляду цих скарг Вища кваліфіка-ційна комісія адвокатури приймає рішення про:
1) вжиття заходів до усунення порушень законодавства в діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адво-катури, її палат чи членів палат та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню порушень;
2) внесення подання органу, що обрав чи призначив чле-на палати, який грубо порушив законодавство під час здій-снення своїх функцій в комісії, про його дострокове від-кликання.
3.2. Відповідальність адвоката
В Україні дисциплінарне провадження проти адво-катів здійснює дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, ок-ремі ухвали суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, ор-ганізацій на дії адвокатів, вирішує питання про притяг-нення адвокатів до дисциплінарної відповідальності та роз-глядає порушені з цих питань
справи.[20; с. 64- 65]
До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінар-ні стягнення:
1)
попередження;
2)
зупинення дії свідоцтва про право на заняття адво-катською діяльністю на строк до одного року;
3)
анулювання Свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.
Дисциплінарна відповідальність адвоката настає у разі порушення законодавства в галузі адвокатури, а також законодавства України і міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, котрі грунтовно регулюють професійну діяльність адвоката, у тому числі згадані в Присязі принципи адвокатської діяльності — принциповість, чесність, повага до професії тощо. Отже не тільки порушення законодавства, а й принципів та правил адвокатської професії є підставою для притягнення до дис-циплінарної відповідальності. Додержуватися їх адвокат клянеться приймаючи Присягу і скріплює цю клятву своїм підписом.
У введених Указом Президента України від 30 вересня 1999 р. змінах до Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури встановлено обов'язок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії здійснювати контроль за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з актів законодавства України та Правил адвокатської етики, тобто також йдеться про більш широкий обсяг обов'язків, котрі адвокати зо-бов'язані виконувати і, природньо, відповідати за їх недотримання.
В ч. 2 ст. 13 вказаного Положення йдеться також про відповідальність за грубе порушення вимог Закону «Про адвокатуру», інших актів законодавства, Присяги адвоката України, тобто адвокат відповідає за порушення будь-якого акта законодавства, а також тих правових норм та професійних правил, про які йдеться у Присязі.
У Законі «Про адвокатуру» та законодавчих актах не можуть бути передбачені всі конкретні випадки порушень, за вчинення яких адвоката слід притягати до дисциплінарної відповідальності, відсутнє і посилення на обов'язковість застосування дисциплінарного стягнення - воно «може», а не «повинно» бути застосоване. Навіть щодо грубого порушення законодавець посилається на «можливість», а не «обов'язковість» анулювання свідоцтва. Разом з тим кримінально-процесуальним законодавством передбачено випадки, коли винуватість адвоката-захисника встановлює суд, наприклад, при перешкоджанні встановленню істини, зловживанні своїми правами, затягуванні судового розгляду справи, порушенні порядку в судовому засіданні та в інших випадках, передбачених ч. 4 ст. 61 КПК як підстави для усунення захисника від участі у справі. Постанова судді про усунення захисника оскарженню не підлягає, що є не тільки порушенням права адвоката на оскарження, а й обмеженням конституційного права клієнта мати захисника за своїм вільним вибором. Адже рішення може бути необ'єктивним, помилковим. Заборона