Висновки

Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що надзвичайна соціальна та функціональна значимість професії адвоката у суспільстві, а також специфіка і комплексний характер його професійних обов'язків зумовлюють усю його професійну діяльність. У ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен громадянин має право на правову допомогу, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Адвокат, надаючи правову допомогу та захищаючи права та законні інтереси громадянина чи організації, тим самим покликаний створювати міцні підвалини для побудови в Україні правової держави. Національне законодавство забезпечує належні умови для здійснення адвокатами своїх професійних обов'язків. Як уже зазначалося, головна соціальна місія, фундаментальне призначення адвокатури - це захист прав людини. Така теза має бути основоположною у вирішенні проблеми досконалого функціонування цього надзвичайно важливого правозабезпечувального інституту. Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний додержуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та про статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил адвокатської етики.

Виконуючи курсову роботу, я звернула увагу, що більшість спеціальної літератури присвячується участі адвоката у кримінальному судочинстві. На мою думку це справедливо, адже саме в кримінальному процесі вирішується питання про обмеження або позбавлення людини певних прав чи матеріальних благ у зв’язку із вчиненням злочину.

Однак не слід, у зв’язку з цим, применшувати роль адвокатури в інших сферах суспільного життя. Адже адвокати приймають активну участь у захисті прав і свобод людини і в цивільному, і в адміністративному судочинстві. Крім того, як зазначалося в курсовій роботі, крім безпосередньої участі у судових справах різного характеру виконують і інші повноваження:

1. складають заяви, скарги та інші документи правового характеру;

2. посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть

3. здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньо економічної діяльності громадян та юридичних осіб.

Що ще раз і ще раз підкреслює важливість цього інституту та його ефективного функціонування в державі.

Стосовно гарантій адвокатської діяльності, то в курсовій роботі висвітлено деякі суперечливі моменти стосовно охорони адвокатської таємниці, а також інші гарантії, що надаються державою для забезпечення діяльності адвокатури та охорони цієї діяльності від протиправних посягань різного роду.

Список використаних джерел

1. Загальна декларація прав людини. Прийнята і прого-лошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_015

2. Декларація про основні принципи правосуддя для жертв злочину і перевищення влади. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р., резолюція 40/34. інфодиск.

3. Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриман-ню чи ув'язненню в будь-якій формі. Затверджений резолю-цією Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. № 43/173.// інфодиск.

4. Конвенція про захист прав і основних свобод люди-ни. Рим, 4 листопада 1950 р. Ратифікована Законом Украї-ни від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР//Голос України . – 10 січня 2001р. №3 (2503) . – с.6-8

5. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Євро-пейського Співтовариства. Прийнято делегацією двана-дцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 р. advocatus.blox.ua.2009/03/zagalnij-kodeks-pravil-dlya-advokativ/html

6. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Вер-ховної Ради України 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України – 1996. – №30. – с.141

7. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. № 2887-ХП // Голос України. – 1993. – 29 січня

8. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІП.//Відомості Верховної Ради України (ВВР),2002 №27-28, с.180

9. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адво-катури: Затв. Указом Президента України від 5 травня 1993 р. №155/93 Станом на 27 березня 2007р..// Голос України 1993. – 7 травня

10. Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи ад-вокатури. Указ Президента України від 30 вересня 1999 р.

11. Правила адвокатської етики: Схвалено Вищою кваліфі-каційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів Украї-ни 1 жовтня 1999 р., протокол від 1—2 жовтня 1999 р. № 6/УІ. Станом на 1грудня 2006р.//Адвокат. – 1999.–№3.– с.50-86

12. Кримінально-процесуальний кодекс України: Затв. Законом УРСР від 28 грудня 1960 р. № 1000-У.

13. Кримінально-виконавчий кодекс України. Прийня-тий Верховною Радою України 11 липня 2003 .– http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main/cgi.

14. Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. – К.: Атіка, 2005. –420с.

15. Леоненко В.В. Профессиональная этика участников уголовного судопроизводства. – К., 1981. – 164с.

16. Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. – К.: Юрінком Інтер, 1999 . – 445с.

17. Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: Тези лекцій, задачі, ділові ігри. – К.: Вентунрі, 1997 . – 352с.

18. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 307с.

19. Петрухин И.Л. Адвокат и клиент: отношения доверия // Адвокат . – 1999. №1

20. Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. – К.: Ін Юре, 1997. –320с.

21. Шкарупа В.К., Філонов О.В. Адвокатура України: навчальний посібник. – 2-ге видання, – К.: Знання, 2008. –398с.

Ющик О. друге оновлення третьої влади // Голос України 7 грудня