5. Інтелектуальна власність УЄФА в Україні

Питання інтелектуальної власності УЄФА і його захисту в нашій державі не є ні простим, ні надуманим. Вважаю, що доречним було б ще раз зауважити, що Європейський футбольний союз є об`єднанням футбольних асоціацій країн Європи, по суті громадських організацій, і не має ніяких інших джерел прибутків, крім продажу своєї інтелектуальної власності. Простіше кажучи, продажу дозволів різноманітним компаніям використовувати символіку УЄФА на своїх товарах, а також рекламувати свої торговельні марки на спортивних змаганнях під його егідою. З такою постановкою питання вже давно знайомі громадяни країн Західної Європи і дотримуються їх. В той же час більшість українців якщо і чули про інтелектуальну власність, то сприймають її виключно в асоціації з авторськими правами чи патентами. При визначенні України однією з приймаючих чемпіонат країн, УЄФА отримав від держави спеціальні гарантії та повну підтримку його прав інтелектуальної власності. Вони підлягають захисту з боку держави у відповідності з законодавством. Саме законодавство є основою подальшої роботи в цьому напрямку. Вона досить добре розвинена – одних законів, що регулюють сферу інтелектуальної власності, 35. А ще є кодекси, постанови та розпорядження уряду, укази Президента, відомчі спеціалізовані нормативно-правові акти, міжнародні угоди. З 2000-го року в державі діє спеціальний центральний орган державної влади, відповідальний за регулювання інтелектуальної сфери, - Державний департамент інтелектуальної власності. В цілому, законодавча база України з вищеозначених питань відповідає європейській і це підтвердили експерти УЄФА, які вивчали її перед рішенням про надання права провести Євро. Потрібно внести деякі незначні корективи, чіткіше визначити повноваження правоохоронних структур, відповідальність за порушення . Тобто, удосконалити законодавство під конкретну спортивну подію, з масштабами якої Україна ще ніколи в історії не зустрічалася. Найголовніше, що відповідно до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, тільки власник має право використовувати свою торговельну марку та вимагати припинення використання позначень схожих з нею. Порушення прав власника торговельної марки є підставою для притягнення порушника до цивільної та кримінальної відповідальності, включаючи відшкодування збитків та позбавлення волі компанії-порушника. Водночас в Європейському футбольному союзі розуміють, що жорстка заборона використовувати без їх дозволу зареєстровану символіку та торговельні знаки, призведе до послаблення і втрати інтересу до футболу та змагань під егідою УЄФА. Крім того, повністю і абсолютно це зробити просто неможливо – стежити за всією Європою не вдасться. До того ж сам УЄФА завжди виступає за пропагування футболу і його поширення в країнах Європи. Тому тут розрізняють два поняття – інформативне чи інформаційне і комерційне використання зареєстрованих торговельних марок УЄФА. Тобто, якщо "Євро-2012" використовується для того, щоб інформувати суспільство, широку громадськість про хід підготовки до чемпіонату, його організацію, успіхи чи проблеми цього процесу – питань не виникне. Але використання "Євро-2012" з метою отримання прибутку – вже зовсім інше питання. Це комерційне використання і для його законності потрібно мати ліцензію УЄФА, яка вже коштуватиме грошей. З цього випливає, що є потреба у проведенні широкої інформаційно-роз`яснювальної кампанії з питань інтелектуальної власності УЄФА та порядку використання зареєстрованих торговельних марок. Усього на сьогоднішній день є близько 150 вимог УЄФА щодо використання їх символіки. Фахівці ж переконані, що масштабних порушень чи скандалів у цій сфері не буде, а от дрібних порушень може бути багато. Підсумовуючи, слід відзначити, що права інтелектуальної власності УЄФА – це дуже серйозно і їх захист в Україні буде здійснюватися досить жорстко.

6. Проблеми здійснення права інтелектуальної власності в Україні

Інтелектуальна власність в Україні відіграє велике значення в економічному житті країни. Тому одним з багатьох заходів держави повинен бути її ефективний захист. В наш час інтелектуальна власність в Україні є далеко не досконалою. Система інтелектуальної власності України має низку системних вад, зокрема:

· є громіздкою та витратною у вимірі отримання авторських прав;

· не надає ефективного захисту прав власності як резидентам, так й нерезидентам;

· відтак, не сприяє, а навпаки, гальмує інноваційний розвиток.

Слід розглянути проблеми української інтелектуальної власності детальніше.

Найпершим зазначимо аспект, що стосується захисту авторського права та виплат винагороди за використання відповідних об’єктів. За даними Рахункової палати України, в державі щороку збирається лише близько 30 млн. гривень винагороди, що за оцінками експертів складає 3% від потенційної суми надходжень. Це пояснюється тим, що в Україні за використання авторського права збори сплачують лише 7% користувачів. Ще одним нонсенсом є те, що в Україні інтелектуальна власність практично не враховується ні в собівартості продукції, ні в балансовій вартості підприємств та становить менше одного відсотку їх вартості, в той час як в країнах Європейського Союзу нематеріальні активи становлять сьогодні від 50 до 85 відсотків вартості майна підприємств. Наслідком цього є те, що Україна загалом втратила 800 млрд.дол. при приватизації в зв’язку з тим, що не були враховані об’кти інтелектуальної власності. Особливої гостроти в Україні набуває тема комп'ютерного піратства. Сьогодні в тіньовому сегменті ринку програмного забезпечення та комп'ютерних ігор працюють від 20 до 35 тис. спеціалістів. Рівень використання неліцензійного програмного забезпечення в Україні у 2007 році становив 84%, що є одним із найвищих в Європі, а втрати національної економіки від комп'ютерного