У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного
діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої
пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для
прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це
усвідомлювати. Наведені у статті 42 Закону про пресу
підстави звільнення від відповідальності за публікацію
недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або
являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів
масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому
розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації
звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та
моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної
інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не
має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової
інформації може бути покладено обов'язок опублікувати
спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з
офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана
перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її
спростування[54]. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію,
отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке
джерело.

Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації
випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з
пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК позовна давність
на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом,
зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК і статтею 37 Закону
про пресу.

Для таких випадків застосовуються загальні положення про
початок перебігу та наслідки спливу позовної давності. Сплив без
поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для
відмови в позові.

Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині
рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право
особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить
гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на
спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про
спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому
рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування
інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом
повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи
публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що
порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний
до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення
по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах
трудового колективу, відкликання документа тощо).

У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах
якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд
відповідно до вимог та положень іншого відповідного законодавства може зобов'язати редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й спростовуване повідомлення: у газеті - не пізніше місяця з дня
набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях - у
запланованому найближчому випуску[55].

При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може
вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина
судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або
циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання
судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової
інформації тексту судового рішення або коментар до нього не
допускаються.

У такому ж порядку здійснюється оприлюднення відповіді особи,
права якої порушено. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з припиненням його випуску, то
така відповідь та спростування можуть бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Звернути увагу судів, що спеціальний порядок спростування
недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця
інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала)
юридична особа (частина п'ята статті 277 ЦК). У такому
випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що
порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути
відкликаний.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством[56].Кожному гарантує право на свободу
думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань[57].
Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед
позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як
спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за