Однак лише інтелектуального опанування певним фактом дійсності недостатньо для заподіяння моральної шкоди: конкретний злочин повинен бути усвідомлений потерпілим не абстрактно, а як продукт особистісної (хоч і не завжди адекватної) оцінки. Водночас здійснення функції психічної оцінки неможливе без допомоги емоцій, які є невід’ємним компонентом відображення. Привертає увагу своєю універсальністю концепція психічної оцінки значення події для особи, сформульована психологом Ю.Л. Мєтєліцею. На думку цього науковця, адекватна оцінка потерпілим посягання щодо нього можлива після "проходження" фактом чотирьох взаємопов’язаних рівнів розуміння. Оскільки наша точка зору узгоджується із цією концепцією, спробуємо дати її стислий виклад.

В основі першого рівня розуміння автор вбачає усвідомлене сприйняття зовнішнього боку подій (час, місце, особа правопорушника, послідовність його дій тощо). Цей рівень є первинною умовою здатності до розуміння характеру та значення події, виникнення емоційних наслідків. Другий рівень уособлюється у здатності до розуміння фактичної сторони (внутрішнього змісту) вчинюваних щодо потерпілого протиправних діянь. Автор пов’язав цей рівень із розумінням біологічного, фізіологічного, механічного та ін. характеру взаємодії. Третій рівень передбачає здатність потерпілого до осмислення події на рівні соціальних значень, тобто усвідомлення її аморальності та протиправності. Зауваження автора актуальне і у контексті четвертого рівня – його змістом автор вважає розуміння особистісного сенсу фактів. Для того щоб соціальна значимість ситуації була правильно зрозуміла та оцінена потерпілою особою, необхідна збереженість здатності розуміти особистісний сенс, оскільки саме на цьому рівні фіксується суб’єктивне значення осмисленої події. Негативна оцінка злочину потерпілим на підставі усвідомлення себе об’єктом посягання закономірно зумовлює астенічний (негативно забарвлений) характер емоційного реагування на правопорушення, злочин [15,с.58-61]. Людині притаманно реагувати відповідно до розуміння нею ситуації, що зайвий раз підкреслює інтелектуальний зміст емоцій. Не важко помітити, що інформаційні характеристики психотравмуючого впливу цілковито індивідуальні та детерміновані як об’єктивними умовами злочину, так і суб’єктивними особливостями сприйняття – динамічними (швидкість пізнавальних процесів, здатність до концентрації, особливості пам’яті тощо) та змістовими (світогляд, досвід, інтелект тощо). Відтак психотравмуючий вплив не може бути встановлений та оцінений лише на підставі вивчення зовнішнього боку посягання, без з’ясування індивідуальної оцінки самого правопорушення, злочину та його наслідків потерпілим. В.С. Лукьянов з цього приводу зауважив, що відчуття як відображення об’єктивного світу мають разом з тим суб’єктивне забарвлення [10, с.4].

Суб’єктивний характер моральної шкоди рельєфно відображений у рішенні Євросуду у справі Кемпбел та Козенс проти Великобританії від 25 лютого 1982 р. Цей Високий Суд відзначив, що "погроза на адресу вкрай нечутливої людини може не вчинити на неї якогось помітного впливу, однак може бути, беззаперечно, такою, що принижує гідність; і, навпаки, чутлива людина може бути надзвичайно глибоко вражена погрозою, яку можна було б визнати такою, що принижує гідність, лише спотворивши нормальне та звичайне значення цього слова" [16, с.23].

Оцінений факт спонтанно та миттєво оволодіває увагою суб’єкта, він ніби переміщається у "центр" свідомості, витісняючи інші об’єкти сприйняття на її периферію [7,с.80]. Окреслена закономірність у психології має назву особистісної домінанти – стійкого керівного психологічного чинника у емоційно-вольовій сфері [17,с.30]. Емоційна домінанта здатна впливати на перебіг інших психічних процесів. Так у разі різко вираженого емоційного переживання можливою є вибірковість сприйняття, поляризація змісту свідомості, її "звуження" [18,с.412]. У цій ситуації пізнавальна діяльність починає визначатися не об’єктивними умовами ситуації, а характером домінуючих негативних переживань [11, с.23]. Отже, у результаті психотравмуючого впливу посягання страждають емоційна, вольова, інтелектуальна сфери психіки потерпілого.

Показово, що ВС України обстоює аналогічне бачення механізму заподіяння страждань. Зокрема, ним відзначено, що неправомірні дії викликають негативну реакцію у осіб, стосовно яких вони спрямовані. Інтенсивність реагування залежить від об’єктивних (сутність дії, сфера людського буття, на яку посягає делікт; ступінь шкідливості наслідків тощо) та суб’єктивних причин (темпераменту потерпілого, відносин із делінквентом тощо) [19, с.5].

Проведений аналіз психологічних закономірностей реагування людини дає підставу сформулювати висновок: моральна шкода гіпотетично може бути заподіяна будь-яким порушенням права особи, тим більше злочинним. Проте лише особа, права якої порушено, може визначити, чи заподіяні їй страждання.

Повертаючись до проблеми роз’яснення змісту поняття моральної шкоди суб’єктами правозастосування, варто звернутися і до його офіційного роз’яснення. Аналіз вище наведеного тлумачення Пленуму ВС України дає підставу констатувати, що ключовим оцінювальним поняттям, яке реально розкриває зміст моральної шкоди, є "страждання", а не абстрактні "втрати немайнового характеру" або "інші негативні наслідки". Визначення результату психотравмуючого впливу у психології особистості через категорію "астенічні почуття", а в юриспруденції через оцінювальне поняття "страждання", є тотожним за своїм функційним навантаженням, оскільки окреслюють негативно забарвлений емоційний стан психіки людини.

Вищий судовий орган нашої держави диференціював страждання потерпілого на моральні та фізичні (абз.1 п.3 постанови Пленуму ВС України від 31 березня 1995 р. №4). Але ж будь-які страждання існують у сфері психічної діяльності. А це робить зайвим ужиток у дефініції епітетів "моральні" та "фізичні". Такий висновок обстоюють співавтор цієї статті професор В.Т. Нор та професор З.В. Ромовська [20, с.163; 21, с.195]. І справді у контексті компенсації моральної шкоди безпідставно та методологічно хибно диференціювати біль фізичний та душевний. Він є внутрішньо цілісним феноменом, оскільки будь-який біль, незалежно від причини виникнення, заподіює емоційну шкоду.

Безумовно, не можна передбачити та описати заздалегідь