Розмір відшкодування моральної (нематеріальної) шкоди, відповідно до чинного законодавства України, може бути як в грошовій, так і в іншій матеріальній формі.

Відшкодування моральної шкоди в грошовій формі виплачується тільки в грошовій одиниці України - гривні. Але положення статті 10 Закону України „Про режим іноземного інвестування" передбачає, що іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору внаслідок зазначених дій, визначається на час фактичного здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна виплачуватись у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України.

В поняття „інша матеріальна форма" відшкодування моральної шкоди входить придбання телевізора, автомобіля, протезів, путівок в лікувально-оздоровчі заклади та інше, що дає можливість компенсувати хвилювання з приводу втрати певних можливостей.

Законодавці залишили за судом право вирішувати належність та розмір відшкодування моральної шкоди, оскільки в чинному законодавстві чітких меж такого розміру не передбачено. У зв’язку з чим у потерпілих виникає упереджена оцінка своїх понесених страждань, що породжує виникнення нових спорів.

З огляду на це, необхідно розробити принципи мінімальної та максимальної межі визначення розміру оцінки моральної шкоди. Це дасть можливість судам реально оцінити та призначити потерпілому відшкодування моральної шкоди.

Між іншим, в літературі існує таке бачення, зокрема, Є. Солодко зазначає, що „...при любой форме возмещения компенсация морального вреда будет частичная, т. к. точно определить степень причинённого морального вреда и соответственно размер его возмещения невозможно» [73, с. 43].

Так, відповідно до Методичних рекомендацій „Відшкодування моральної шкоди" (лист Міністерства юстиції України від 13 травня 2004 р. № 35-13/797) моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

Деякі юристи-практики зазначають, що при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати розмір матеріальної шкоди якої зазнав потерпілий. Але в статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Тому, щоб уникнути помилок при вирішені зазначеного питання, Пленум Верховного суду України (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року N 5) закріпив певні критерії оцінки розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з цим, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

На сьогодні, в часи незалежності, законодавство України спрямоване на вирішення спорів, за допомогою дотримання моральних засад суспільства, та принципів всебічності та справедливості розгляду справ судами. Нерідко судді при вирішенні справи, порушують чинне законодавство в частині недотримання принципів моральності, логічності та справедливості.

Як приклад порушення основних принципів судочинства, пропонується розглянути цивільну справу за позовом Компанії „N" до громадянина України Коволя Є.О. про стягнення заборгованості за договором про надання послуг стільникового зв’язку та зустрічного позову Коволя Є.О. до Компанії „N" про визнання договору про надання послуг стільникового рухомого зв’язку недійсним та відшкодування моральної шкоди (вживані в тексті прізвища, ім’я та ім’я по-батькові, а також назва компанії – вигадані).

Позивач (Компанія „N") звернувся з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання послуг стільникового рухомого зв’язку. Свої вимоги мотивував тим, що між позивачем та відповідачем 8.12.2000 року було укладено договір № 023811 про надання послуг стільникового рухомого зв’язку, за яким відповідач користувався послугами належної позивачеві мережі стільникового зв’язку "WellCOM". Відповідачеві були надані у користування телефонні номери. В лютому 2001 року надання послуг було призупинено у зв’язку з повним використанням суми внесеного авансового платежу та несплатою рахунків за фактично надані послуги. Нарахували пеню[74,с.3].

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги зв’язку та відповідно нараховану пеню.

Відповідач з позовом був незгодний і пред’явиви зустрічний позов про визнання договору про надання послуг стільникового зв’язку недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги відповідач мотивував тим, що ніяких угод з позивачем не укладав і послугами останнього не користувався. Відповідач вважав договір про надання послуг стільникового зв’язку фіктивним і таким, що не відповідав вимогам закону, оскільки він його не укладав та не підписував.

Протягом тривалого часу позивач пред’являв Коволю Є.О. грошові вимоги і безпідставно залучив у якості відповідача до справи.

Звісно, з відкриттям цивільної справи у Коволя Є.О., як особи невинної, з’явилося відчуття постійної тривоги, хвилювання, нервові розлади, безсоння. Про даний судовий спір та його ніби-то нечесність стало відомо за місцем його роботи, що позначилося на його честі та гідності.

Коволь Є.О., вважаючи себе особою невинуватою, замовляє проведення судово-почеркознавчої