Таким чином, проблема встановлення розміру компенсації моральної шкоди зводиться в основному до визначення обсягу такої шкоди, завданої конкретній особі. Розмір відшкодування повинен відповідати обсягу спричиненої моральної шкоди, за винятком випадків, встановлених законодавством, які передбачають можливість його зменшення (наприклад, наявність вини самого потерпілого), про що буде сказано нижче. Така думка відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України, який роз’яснив, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, що, на нашу думку, є не що інше як характер і обсяг моральної шкоди.

Отже, для визначення розміру компенсації, яка підлягає виплаті, необхідно передусім встановити дійсний обсяг заподіяної потерпілому моральної шкоди, яка відшкодовується. У зв’язку з цим постає проблема оцінки моральної шкоди та визначення її дійсного обсягу для потерпілого.

Найбільше ускладнень у правозастосовчій діяльності судів України у справах про відшкодування моральної шкоди виникає при визначені розміру такого відшкодування. Про гостроту даної проблеми свідчать приклади того, що суди часто роблять це довільно.

Наприклад, Ватутінський районний суд м. Києва позов В. до АТ “Холдингова компанія “Київміськбуд” про стягнення моральної шкоди у зв’язку із смертельним травмуванням її сина в технічно несправному ліфті задовольнив частково – на суму 4 800 грн., хоча позов було заявлено на 300 тис. грн.

Верховний суд Автономної республіки Крим позов підприємця Є. до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в частині стягнення збитків задовольнив частково у розмірі 24 тис. 136 грн., а в частині відшкодування моральної шкоди – на 10 тис. грн.

Кіровоградський районний суд частково задовольнив позов М. до Кіровоградської районної державної адміністрації та громадянина З. про захист честі, гідності і ділової репутації. Суд визнав таким, що не відповідає дійсності викладене в листі та оголошене в ефірі повідомлення про те, що позивач порушив права жителя села Б. щодо користування земельною ділянкою, і постановив рішення, яким стягнув з відповідачів 5 млрд. крб. компенсації моральної шкоди. Ухвалою судової колегії Кіровоградського обласного суду рішення в частині розміру компенсації було змінено – його зменшено до 400 млн. крб., а постановою президії цього ж суду – до 40 млн. крб.[86,с.10].

Інколи один і той самий суд в аналогічних справах щодо заподіяння моральної шкоди встановлює різні розміри компенсації. Так, у Козельщанському районному суді Полтавської області один і той же суддя в один день розглянув дві аналогічні справи за позовами С. і Г. до одного і того самого відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка виникла внаслідок несправності кінескопів у телевізорах. Задовольнивши ці позови часткова, суд стягнув з відповідача на користь позивачів в одному випадку 220 грн. компенсації моральної шкоди. а в іншому – 550 грн. У першому випадку суд посилався на те, що можливості користуватися телевізором певний час були позбавлені діти позивача, а в другому – сам позивач-пенсіонер[87,с.1].

В окремих випадках розмір компенсації моральної шкоди, який стягується з відповідача (передусім це стосується засобів масової інформації) використовується як засіб покарання. Так, рішенням одного із районних судів м. Києва з редакції газети “Киевские ведомости” на користь Київської міської державної адміністрації було стягнуто 1 млн. грн. компенсації моральної шкоди. Журналісти та деякі фахівці розцінили таке рішення суду як “розстріл … за перехід вулиці у невстановленому місці”[88,с.91].

Причини неоднозначного і неоднакового підходу до вирішення питання про розмір компенсації моральної шкоди, а також способів розв’язання цієї проблеми широко дискутуються в спеціальній літературі та серед юристів-практиків.

Основною причиною ускладнень при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, на нашу думку, є, по-перше, відсутність офіційно визнаних критеріїв для визначення обсягу моральної шкоди та розміру її компенсації, по-друге, наявність колізій та прогалин у чинному законодавстві України, по-третє, відсутність у теорії цивільного права єдиного, загальновизнаного підходу до вирішення проблеми розміру компенсації моральної шкоди, що в свою чергу не дає можливості однозначно тлумачити відповідні правові норми. Все це не дозволяє ефективно вирішувати практичні питання, які виникають при вирішенні судами України справ за позовами про відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що компенсація моральної шкоди відбувається на емоційному рівні людської свідомості, то розмір такої компенсації повинен бути достатнім, щоб викликати у потерпілого, або дозволити йому отримати у майбутньому позитивні емоції такої глибини і сили, які здатні у повному обсязі компенсувати, врівноважити ті негативні відчуття і переживання, в яких полягає моральна шкода. Стосовно ж юридичних осіб, то розмір компенсації немайнової шкоди повинен бути достатнім для відновлення ділової репутації та інших нематеріальних активів у попередньому стані. Саме у цьому і полягає реалізація в інституті відшкодування моральної шкоди фундаментального принципу цивільного права – принципу повного відшкодування заподіяної шкоди.

З цього випливає, що проблема визначення розміру майнової компенсації моральної шкоди переходить в дещо іншу площину: по-перше, потрібно оцінити обсяг моральної шкоди – характер і обсяг душевних (психічних) та фізичних страждань потерпілого, а по-друге, визначити розмір майнової компенсації, який дозволив би потерпілому врівноважити пережиті