Виходячи з викладеного вище, вважаємо, що ключовими моментами для вирішення вказаної проблеми є з’ясування питань щодо меж (мінімального і максимального розмірів) компенсації; та щодо способів та критеріїв оцінки обсягу заподіяної моральної (немайнової) шкоди та визначення конкретного розміру компенсації.

ВИСНОВКИ

Виходячи з матеріалу, викладеного у магістерськый роботі, на основі аналізу українського законодавства, яке регулює відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судової практики, дискусійних питань інституту відшкодування моральної (немайнової) шкоди та дослідження умов настання відповідальності за завдану моральну (немайнову) шкоду можна зробити наступні висновки:

1. Аналіз норм ЦК України дозволив встановити наявність у ньому цілої низки однорідних норм, що закріплюють заходи охорони особистого життя, а саме: норми-принципу неприпустимості свавільного втручання в сферу особистого життя людини; норми, яка встановлює право на особисте життя; норм, які встановлюють деякі особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя; норми, які встановлюють обмеження і заходи захисту вказаних суб’єктивних прав. Виходячи з цього, для зручності дослідження пропонується визначити цивільно-правовий інститут охорони особистого життя, який включає вказані вище норми.

2. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є цивільно-правовим інститутом деліктної відповідальності, за допомогою якого здійснюється захист усіх природних прав людини та законних інтересів юридичних осіб, незалежно від того, до якої галузі права належать правовідносини, в яких вони реалізуються. Тому, виходячи із логіко-систематичного тлумачення на цей інститут поширюються усі норми глави 40 ЦК України щодо деліктної відповідальності на основі принципу генерального делікту. Норми ст. 1245 ЦК, які встановлюють умови відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди є загальними і повинні застосовуватися незалежно від того, чи передбачено право на компенсацію такої шкоди спеціальними нормами, тобто не залежно від наявності сингулярного делікту.

3. Закріплене у чинному законодавстві поняття моральної (немайнової) шкоди охоплює моральну шкоду, завдану фізичній особі, та немайнову шкоду, заподіяну юридичній особі, які різними за своїм змістом. Під моральною шкодою потрібно розуміти моральні (психічні та фізичні) страждання, які виникли внаслідок посягання на абсолютні нематеріальні блага (життя, здоров’я, честь, гідність і т.д.), порушення особистих немайнових прав, пов’язаних з майновими (право авторства, право на ім’я і т.д.), а також майнових прав потерпілого – фізичної особи. Під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати (зменшення) нематеріальних активів підприємства, установи або організації, які настали або могли настати внаслідок приниження ділової репутації, порушення немайнових прав юридичної особи, пов’язаних з майновими (авторських та суміжних прав, права на фірмове найменування, прав на знак для товарів і послуг, розголошення комерційної таємниці і т.п.). Пропонується закріпити такі визначення моральної (немайнової) шкоди на законодавчому рівні або керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та Президії Вищого арбітражного суду України та у відповідній нормі ЦК України. У спеціальних законодавчих актах слід закріпити визначення моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням конкретного виду суб’єктивних прав з урахуванням тих особливостей, які зумовлені певним видом правовідносин (трудових, господарських, адміністративних тощо).

4. У праві об’єктивно існує презумпція завдання моральної (немайнової) шкоди, оскільки порушення суб’єктивних немайнових прав особи так чи інакше спричиняє втрати немайнового характеру. Ця презумпція повинна бути сформульована у ЦК України і стосуватися випадків заподіяння моральної (немайнової) шкоди, передбачених у спеціальному законодавстві, на основі принципу сингулярного делікту. Такими випадками, на нашу думку, слід вважати заподіяння шкоди життю і здоров’ю, порушення прав та законних інтересів фізичних осіб з боку органів державної влади і місцевого самоврядування, в тому числі незаконне притягнення до відповідальності, поширення відомостей, що не відповідають дійсності тощо.

5. Підставами деліктної відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди є склад цивільно-правового делікту, необхідними елементами якого є наявність моральної шкоди, протиправність поведінки завдавача (порушення суб’єктивних прав особи), причинний зв’язок між протиправним діянням та моральною шкодою, а також вина, крім випадків відповідальності без вини, до яких, зокрема, належить заподіяння моральної шкоди в результаті ушкодження здоров’я джерелом підвищеної небезпеки. Ознаками джерела підвищеної небезпеки слід вважати: 1) непідконтрольність відповідної діяльності безперервному і всеосяжному контролю з боку людини; 2) високий ступінь вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди цією діяльністю. У зв’язку з цим пропонується у відповідних нормах ЦК України визначити випадки відповідальності за завдання моральної (немайнової) шкоди незалежно від вини завдавача (наприклад, завдання шкоди життю і здоров’ю фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки; завдання шкоди незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами.), а також закріпити ознаки джерела підвищеної небезпеки.

6. Відповідно до чинного законодавства України моральна (немайнова) шкода може відшкодовуватися у грошовій або іншій майновій формі. Проте доцільно зберегти лише грошову форму компенсації, оскільки гроші є загальним еквівалентом будь-якого майна.

7. Моральна (немайнова) шкода повинна компенсуватися виходячи з принципу повного відшкодування завданої шкоди, тобто розмір компенсації повинен відповідати обсягу заподіяної моральної (немайнової) шкоди, і бути не більшим чим достатнім для відновлення попереднього душевного стану фізичної особи або нематеріальних активів юридичної особи, виходячи із принципів розумності та справедливості. У зв’язку з цим необґрунтованим є встановлення мінімального і максимального розміру компенсації. Обсяг моральної (немайнової) оцінюється судом виходячи із суті позовних вимог на основі певних критеріїв оцінки. На підставі аналізу судової практики можна виділити наступні критерії оцінки