Істотний крок уперед було зроблено прийняттям. Основ цивільного законодавства Союзу РСР і республік 31.05.1991 року, д нарешті моральна шкода було визначена як “фізичні або моральні страждання”. З розпадом Радянського союз Україна розпочала будівництво демократичної, правової, соціально держави, яка неможлива без створення дієвого механізму захист прав і свобод громадян, а також забезпечення відшкодування шкод завданої їх порушенням. З урахуванням цього, 6 травня 1993 р. було прийнято закон “Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосується захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій” яким передбачено новий спосіб захисту цивільних прав особистих прав – компенсацію моральної шкоди.

Під шкодою в цивільному праві розуміють несприятливі зміни охоронюваного законом блага, яке може бути як майновим, так і немайновим (нематеріальним).

Немайнові блага, які охороняються законом, перераховані в Конституції та Цивільному кодексі України. Це право на життя і охорону здоров’я, право на свободу та особисту недоторканість, та недоторканість житла та свободу пересування, право на сім’ю, безпечне довкілля, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації, на особисте життя та його таємницю, на інформацію, на особисті папери, таємницю кореспонденції та інші.

У п.3 постанови Пленуму ВСУ “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” від 31 березня 1995 р. наводиться наступне поняття моральної шкоди – “втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб”[41].

У ст. 23. ЦК України відсутнє визначення поняття “Моральна шкода”. На думку окремих вчених, це правильно, оскільки кожне визначення такої шкоди. Що міститься у літературних джерелах, є неповним.

А значить, неодмінно неповним було б і легальне визначення цього поняття. Тому законодавець правильно вчинив, перелічивши у ст. 23 ЦК України лише способи прояву такої шкоди.

Так, згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я4

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначення змісту моральної шкод через поняття страждань означає, що дії заподіювача шкоди повинні знайти своє відображення у свідомості потерпілого, викликати певну психічну реакцію. При цьому несприятливі зміни в охоронюваних законом благах визначаються у свідомості людини у формі негативних відчуттів (фізичних страждань) або переживань (душевних страждань). Змістом переживань можуть бути страх, сором, приниженні або інший несприятливий психологічному аспекті стан. Очевидно, що будь-яка неправомірна дія або бездіяльність можуть викликати у потерпілого душевні страждання різного ступеня і позбавити його повністю або частково психічного благополуччя.

Однією їх форм моральної шкоди є фізичні страждання, поняття яких не збігається за своїм змістом з поняттям “фізична шкода” або “шкода здоров’ю”. Адже фізична шкода (яку, на думку російського правознавця О.Ерделевського доцільно було б назвати” трагічною шкодою”) – це будь-які негативні зміни в організмі людини, які перешкоджають її благополучному біологічному функціонуванню. Фізична (органа) шкода є шкодою матеріальною з природничо-наукової точки зору: разом з тим немайновою шкодою; негативні зміни відбуваються в організмі, тобто в матеріальній сфері потерпілого, під впливом певних зовнішніх чинників. Ці зміни, у свою чергу призводять або можуть призвести до негативних змін у стані психічного благополуччя та в майновій сфері особистості.

Негативні зміни в стані психічного благополуччя виражаються в обох видах страждань (моральна шкода), а негативні зміни в майновій сфері – у витратах, пов’язаних з корекцією або функціональною компетенцією недоліків в організмі потерпілого і втраті доходу (майнова шкода). Таким чином, будь-яка фізична шкод з точки зору її відшкодування розпадається на моральну та майнову шкоду. А оскільки опосередковане через відшкодування майнової шкоди відшкодування фізичної шкод виражається, як і відшкодування моральної шкод у грошовій формі, то постає питання про їх розмежування.

Говорячи про відмежування моральної шкоди від інших її видів, слід зазначити, що у разі порушення немайнових прав або благ виникає немайнова шкода. Поняття останньої ширше поняття “фізична шкода” і повністю охоплює його. Так, приниження честі і гідності, порушення недоторканості особистого життя, утворюючи немайнову шкоду знаходяться за межами фізичної шкоди. Найбільш вичерпний розподіл шкоди за видами – це на майнову і немайнову шкоду.

При цьому моральна шкода є (або може бути) одним із наслідків заподіяння будь-якого з цих двох видів шкоди.

За визначенням, даним П.Робіновичем, моральна шкода – це приниження оцінки гідності людини, яка викликає в її психіці негативні стани та процеси.

Відшкодування моральної шкоди – це вчинення стосовно людини, котрій спричинено таку шкоду порушенням її загально соціальних (природних) прав чи свобод, певних дій, які спрямовані на усунення або ж послаблення у неї негативних психічних станів і процесів, викликаних приниженням її гідності внаслідок цього порушення[42,c.9].

Слід зазначити, що основним документом, який визнаний багатьма країнами і який