Що ж до ініціювання всеукраїнського референдуму народом, автори пропонують вдвічі зменшити норму кількості підписів громадян України, необхідних для ініціювання всеукраїнського референдуму. Так, частиною першою статті 76 проекту пропонується встановити, що «за народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по п’ятдесят тисяч підписів у кожній області», на всеукраїнський референдум виноситься законопроект про скасування чинного закону повністю чи в окремій частині. Але й така редакція вимагає уточнення. Власний досвід керівництва та дослідження виборів і референдумів дає підстави підтримати висловлені у проекті Концепції нової Конституції України міркування про те, що “необхідно усунути наявну прогалину, яка полягає у відсутності вимоги щодо збирання відповідної кількості підписів за призначення всеукраїнського референдуму”, крім областей України, в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, а також покласти на Центральну виборчу комісію, інші державні органи обов’язкову перевірку таких підписів у порядку визначеному законом. Вважаю, що норми ці слід передбачити у законодавстві і щодо народної законодавчої ініціативи [31, с.148].

Отже, поза критикою Європейською Комісією за демократію через право (більш відомої як Венеціанська комісія) проекту нової Конституції України, створеного групою науковців під керівництвом В.М. Шаповала, внесення до нього наведених вище норм, вважаємо, є суттєвим кроком у розширенні можливостей безпосереднього здійснення влади народом, єдиним джерелом якої він є. Натомість, у вже відомих – офіційно внесеному до Національної конституційної ради фракцією Комуністичної партії у Верховній Раді України проекті нової редакції Конституції України, у проекті стосовно змін Конституції України, підготовленому Ю.В. Тимошенко, а також у пропонованому фракцією Партії регіонів до розгляду у парламенті проекті Закону України “Про внесення змін до Конституції України” – запровадження таких норм не передбачається”.

Не прийнятною для народної законодавчої ініціативи, очевидно, є і пропозиція змінити у Конституції України норми щодо кількості необхідних підписів виборців проекту Конституції України, очолюваного О.Я. Тягнибоком Всеукраїнського об’єднання “Свобода”: “загальноукраїнські референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків від загальної кількості виборців”, підписи яких мають зібрати у двох третинах повітів за умови, що в кожному повіті буде зібрано не менше десяти тисяч підписів (частина третя статті 41), а місцеві референдуми і плебісцити проводяться з ініціативи не менше десяти відсотків виборців громади (частина п’ята статті 41). Внесення таких змін, на наш погляд, призвело б до суттєвого збільшення кількості підписів, потрібних для народної ініціативи. Так, згідно із протоколом Центральної виборчої комісії (ЦВК) “Про результати виборів народних депутатів України” від 15 жовтня 2007 року на позачергових виборах до Верховної Ради України загальна кількість виборців, внесених до списків виборців на виборчих дільницях, -– 37588040” а тому при запровадженні 10 відсоткового цензу необхідно буде зібрати понад 3.75 мільйона підписів, що є звуженням нині гарантованих можливостей реалізації конституційного права громадян України на ініціювання всеукраїнського референдуму [12, с.2].

Ідеї щодо запровадження відсоткового співвідношення висловлювались ще під час обговорення проекту Конституції України, що засвідчує вивчення стенограми пленарного засідання Верховної Ради України за 27 червня 1996 р. Тимчасова спеціальна комісія по доопрацюванню проекту Конституції України відхилила пропозиції народного депутата України Ю.О. Кризського та інших щодо встановлення процентного співвідношення кількості необхідних підписів громадян України з вимогою призначення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою до чисельності населення. Висловлені тоді застереження щодо частини областей, де практично не можливо зібрати по 100 тисяч підписів, спростовують результати ініціювання всеукраїнських референдумів. Так, за даними протоколу ЦВК “Про загальні підсумки збирання підписів громадян України під вимогою проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою” від 15 січня 2000 р. було зібрано під вимогою проведення всеукраїнського референдуму 3947955 підписів громадян України, які мають право голосу”. З постанови ЦВК “Про підписи громадян України під вимогою про проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою”, які не підлягають врахуванню від 29 грудня 2006 р. за № 1302 дізнаємось, що відповідно до надісланих з лютого по березень 2006 року до ЦВК 104 ініціативними групами з 27 регіонів України документами загальна кількість зібраних ними підписів громадян України становить 4656182 підписи. У зв’язку із зверненнями щодо порушень законодавства України під час збирання підписів, ЦВК здійснила перевірку вірогідності документів, за результатами якої постановила вважати такими, що не підлягають врахуванню, 224509 підписів громадян України, тобто кількість недійсних підписів склала 4, 82 %. Повчальною для ініціаторів референдумів у зв’язку із цим є норма чинного Федерального конституційного закону “Про референдум Російської Федерації, за якою якщо кількість недостовірних (чи) недійсних підписів склала 5 і більше процентів від загальної кількості підписів, відібраних для перевірки, Центральна виборча комісія Російської Федерації вказує це у своєму рішенні про результати висунення ініціативи проведення референдуму. Після прийняття даного рішення процедури по реалізації ініціативи проведення референдуму припиняються (частина третя статті 20). Така ж норма включена і до проекту модельного законодавчого акту “Про загальнонаціональний референдум (частина третя статті 12), прийняття якого очікується незабаром Міжпарламентською Асамблеєю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав (МПА СНД) [35, с.41].

Наведений фактичний матеріал дає підстави твердити про реальність і прийнятність пропонованих проектом нової Конституції України, створеному групою науковців під керівництвом В.М. Шаповала щодо чисельності необхідних підписів для ініціювання законодавчих змін.

Отже,