Під предметом розгляду в теорії процесуального права ро-зуміють правові вимоги, які звернуті до органу, що вправі вирі-шувати юридичну справу по суті. Предмет розгляду на виборах складають списки кандидатів у депутати, кандидатури на інші виборні посади. В ході референдуму на розгляд громадян вино-сять ініціативу, змістом якої є формулювання рішення з питання. При відкликанні депутата місцевої ради предметом розгляду є особа депутата місцевої ради [37, с.16].

Із науки конституційного права у вченні про виборче про-вадження можуть бути використані знання про дані елементи форми безпосередньої демократії. Зокрема це стосується списків кандидатів у депутати, кандидатур на інші виборні посади. Іс-нують вільні й жорсткі списки. Перші дають можливість вибор-цям, віддавши перевагу тому чи іншому кандидатові, змінити встановлене даною партією розміщення у списку прізвищ її ка-ндидатів. У більшості ж країн застосовується система жорстких списків. Адже право партій самим визначати порядок розміщення прізвищ їх кандидатів у списках має для них велике значення, оскі-льки належні тій або іншій партії мандати дістаються тим її канди-датам, прізвища яких знаходяться у верхній частині списків.

Виборче законодавство закріплює також порядок заміщення кандидатів, які з тих чи інших причин вибули із зареєстрованого списку. Як правило, партіям заборонено вносити зміни, що стосу-ються складу такого списку і порядку розміщення у ньому прізвищ кандидатів. Водночас передбачені випадки, коли внесення таких змін допускається (смерть, тривала хвороба кандидата, зняття кан-дидатури). За таких обставин партія може замінити кандидата, що вибув, у тому ж порядку, який встановлено для складання списку. У деяких країнах, наприклад, у Португалії, згідно із законодавст-вом, така заміна не є обов’язковою.

Деякі вчені вважають, що виборчі списки порушують принцип прямих виборів: коли виборці голосують безпосеред-ньо за кандидата.

Науковцями активно вивчаються вимоги до ініціатив на референдумі. На референдум варто виносити тільки одне пи-тання, щоб людям був зрозумілим варіант його вирішення (Сіренко В.). Техніка референдуму показує, що достовірність ре-зультатів залежить від конкретності варіанта рішення: чим кон-кретніше варіант рішення, тим легше громадянам визначитись, тим більша ймовірність з'ясувати їх дійсне ставлення до пред-мету розгляду. До прикладу, коректним є винесення на рефере-ндум рішення з питання про збереження смертної кари в певній країні, однак не є коректним винесення питання про компетен-цію органу влади. В останньому випадку кожна складова пи-тання може викликати різні оцінки. Техніка референдуму запе-речує одночасне проведення національного та місцевого. Варіа-нти рішень з питань можуть бути схожими, а тому може статись деформація волі народу. Питання, з якого ініційовано проект рішення в ході референдуму, ще іменується об'єктом (пред-метом) референдуму [57, с.40].

Предметом всеукраїнського референдуму є: 1) питання щодо зміни до конституції (ст. 156 Конституції); 2) питання змі-ни території України (ст. 73 Конституції); 3) з питань довіри чи недовіри Президенту, Верховної Ради України (ст. 41 Закону). Невизначеним залишається коло питань, що становлять предмет всеукраїнського референдуму, ініційованого народом.

Стаття 7 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає, що предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самовря-дування. В.Лаврик робить із цієї статті Закону висновок, що те-риторіальні громади районів у місті позбавлені права на рефе-рендум. Водночас відповідно до п. 4 ст. 14 даного Закону перед-бачається проведення територіальною громадою району в місті референдуму щодо управління майном і фінансовими ресур-сами. При цьому територіальна громада міста або міська рада можуть не погодитись з його результатами і здійснювати це управління самостійно.

У конституційному праві передбачені обмеження щодо предмета розгляду. По-перше, обмежена можливість розпоря-дження предметом розгляду. Кандидат у депутати не може бути знятий із реєстрації за ініціативою суб'єкта, який його висунув. Існують також обмеження щодо повторного розгляду однієї і тієї ж правової вимоги. На повторних виборах не можуть балотуватись особи, які висувались в якості кандидатів на первиних виборах. Повторне ініціювання референдуму з того ж питання допускається по сплину певного часу. Під час виборів Президе-нта України 1999 року визнавалось, що Л.М. Кравчуку не можна балотуватись на посаду Президента України повторно, оскільки займати цю посаду він міг двічі підряд [29, с.51].

Обмеженням правоздатності народу є закріплення переліку питань, які не можуть вирішуватись на референдумах. Законодавство встановлює коло питань, що не можуть бути пред-метом референдуму: прийняття та виконання бюджету, податків, надзвичайні заходи забезпечення здоров’я та безпеки громадян, амністії, помилування, про дострокове припинення повноважень президента, парламенту, обмеження конституційних прав i свобод громадян, статусу частин держави, питання про розірвання міжнародних договорів.

Зміст процедур безпосереднього народовладдя зумовлений особливою пізнавальною діяльністю їх учасників. Однак він відмінний від змісту традиційного спеціального юридичного пізнання. При вирішенні юридичної справи уповноважений орган встановлює відповідність реальних обставин справи їх моделям у гіпотезах правових норм. У ході реалізації форм безпосередньої демократії обставинам дається політична оцінка, а не юридична.

Сукупність обставин, яким дасться політична оцінка, охоплюється поняттям “предмет знання”. Поняття “предмет доказування”, який використовується в традиційному спеціаль-ному юридичному пізнанні, не прийнятний у конституційних процедурах безпосередньої демократії. В них відсутні юридичні критерії оцінки політичних обставин; громадяни керуються в ході оцінки своїми політичними уподобаннями.

Під предметом пізнання розуміють коло обставин, наявність чи відсутність яких необхідно встановити для вирішення справи по суті. Коло таких обставин залежить від предмета розгляду. Саме він указує, що потрібно з’ясувати для прийняття рішення на виборах чи референдумі.

Предметом пізнання на виборах є: 1) інформація про політичну програму