В залежності від неї він вів розмову про організаційні та функціональні принципи судового провадження Совесткое граждаснкое процессуальное право (под ред. М.А.Гурвича) М.1964, с.29. Пізніше, удосконаюючи дану класифікацію, він запропонував інший критерій-об’єкт врегулювання, виділив дві групи принципи загального значення: принципи визначаючі демократизм цивільного права, і принципи, які виражають законність в процесі. К.С..Юдельсон стосовно до принципів цивільного процесуального права виразив класифікацію принципів, запропоновану С.С. Алексєєвим в загальній теорії права, в залежності від того, яку область правових відносин вони поширюються Гражданский процес (под ред.К.С. Юдельсона) М.,1972 с.33-35:
загально-правові принципи, виражаючі склад цивільного процесуального права;
міжгалузеві принципи, одночасно характерні цивільно-процесуальному праву та суміжним з ними галузями;
принципи цивільно- процесуального права, які виражають зміст саме цієї галузі права (галузеві принципи);
принципи правових інститутів, які виражають зміст і особливості кожного інституту цивільно- процесуального права.
В учбовій та науковій літературі можна зустрітити і інші варіанти класифікації приципів. Класифікація принципів цивільного процесуального права по джерелу їх закріплення (а саме виділенні конституційних принципів) має певний зміст, оскільки вказані принципи впливають на весь зміст цивільно-процесуального права, так як Конституція України - це юридична база для всього українського законодавства. Однак виділення конституційних принципів не означає приниження інших, прямо сформулюваних в Конституції. Всі принципи однаково важливі та обов’язкові.
Конституційними принципами цивільного процесуального права являються:
здійснення правосуддя по цивільним справам тільки судом;
незалежність суддів і підкоренню їх тільки Закону;
гласність судового розгляду;
рівність перед законом та судом
змагальність
рівність сторін.
До галузевих принципів цивільного процесуального права, закріпленні в законодавстві про судопровадження відносять:
врахування одноособового та колегіального розгляду цивільних справ в судах;
національна мова судового провадження;
участь громадськості в судовому провадженні ;
безпосередність в дослідженні доказів;
безперервність судового розгляду.
4а. Конституційні принципи цивільного процесуального права.
Здіснення правосуддя по цивільним справам тільки судом Правосуддя в Україні здійснюється тільки судом (ст.124 Конституції України). Судову систему в Україні складає Коституційний Суд Укрїани, суди загальної юрисдикції та арбітражні (господарські) суди. Їх діяльність направлена на розгляд кримінальних та цивільних справ і тому завжди пов’язана з необхідністю застосування державного примусу. В цьому полягає особлива роль суду серед інших правозастосовуючих та правоохоронних органів.
Крім того, судові органи в силу специфіки організації і процесуальної форми діяльності поставлені в особливі умови, що дає їм можливість розібратись в найскладніших ситуаціях кримінального злочину, чи цивільного правопорушення, правильно тлумачити і застосовувати закон, та винести законне, обгрунтоване, справедливе рішення. Все це має важливе принципове значення для виконання функцій правосуддя. Оскільки держава поклада здійснення правосуддя тільки на судом, вона категорично забороняє кому б то не було займатись судовою діяльністю і застосовувати примус до правопорушників в формі правосуддя.
Розгляд деяких категорій цивільних справ у випадках, вказаних в законі, третейськими судами, а також іншими державними органами і громадськими організаціями не явлється правосуддям, тому що суд і тільки суд- єдний державний орган, здійснюючий правосуддя в певній процесуальній формі, чітко регламентуючих законом, тільки суд має право позбавити громадянина його особистих, майнових та інших прав.
Чітко визначений процесуальний порядок розгляду та вирішення цивільних справ характерний лише для судового провадження розгляд цивільних справ іншими органами і організаціями не обмежується жорсткою процесуальною формою.
Дія даного принципу проявляється :
В праві контролю суда за законністю дій адміністративних органів і посадових осіб у випадку застосуваннням ним цивільного законодавства;
В контролю суду за законністю рішення третейських судів при їх виконанні;
В примусовому виконанні, як правило, судовим виконанням під контролем суду рішень і постанов всіх органів, здійснюючих захист прав;
У винесенні заключного рішення судом у випадках розгляду певного спору про право декількома органами, в число яких входить і суд.
Незалежність суддів і підкоренню їх тільки Закону.
Судді незалежні і підкоряються лише Конституції та Законам України ( ст.8 ЦПК України). Їм забезпечуються умови для безперешкодного та ефективного здійснення своїх прав і обов’язків. Будь-яке втручання в діяльність суддів по здійсненню правосуддя недопустиме і тягне за собою відповідальність по Закону.
Незалежність суддів і підкоренню їх тільки закону-це два погодженні, органічно пов’язані між собою начала. Вони складають єдиний принцип, так як незалежність суддів зумовлена їх підкоренню тільки Закону, а підкорення Закону в свою чергу, можливе лише при умові, що судді дійсно незалежні.
У відповідності з даним принципом ніхто не вправі впливати в судову діяльність по рішенню конкретних справ ніякі державні органи, громадські організації чи посадові особи не мають права здійснювати будь-який прямий чи непрямий вплив, давати вказівки суддям, як вирішити конкретну судову справу. Таке втручання в правосудну діяльність антиконституційне.
Основні правові гарантії незалежності суддів передбачені в в ст. 126 Конституції України та Законом України “Про статус суддів”.
Незалежність судді забезпечуються передбачена Законом:
процедурою здійснення правосуддя, забороною під погрозою відповідальності по здійсненню правосуддя;
встановленим порядком зупинення та закриття повноважень судді;
правом судді на відставку, недоторканістю судді;
системою органів судівської спільності;
надання судді за рахунок держави матеріального та соціального забезпечення, відповідно до його високого статусу.
Ряд правових гарантій незалежності суддів, закріплений в цивільно-процесуальному законодавстві, регулюючому діяльність суддів при розгляді цивільних справ: порядок розгляду всіх питань цивільної справи і право судді на окрему думку; таємниця нарад суддів (ст. 210 ЦПК України)
Будь-яке втручанння в діяльність суддів по здійсненню правосуддя переслідується по Закону. У відповідності з Законом України “Про статус суддів” передбачена відповідальність за вплив у будь-якій формі на суддів з ціллю протидіянню всесторонньому, повному і об’єктивному розгляду конкретній справі чи досягти винесенню незаконному судовому рішенню
Закріплення розгляду принципу незалежності