Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів селянського (фермерського) господарства. Втручання в господарську або іншу діяльність селянських (фермерських) господарств з боку державних чи інших органів, а також посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні селянському (фермерському) господарству неправомірним втручанням в його діяльність підлягають відшкодуванню. Спори про відшкодування збитків вирішується судом, арбітражним судом або трітейським судом. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» //В.В.Р. 1993 № 32 ст.3 с.313.//.

В И С Н О В К И

Як відомо, Україна є великою аграрною державою. В наш час економічних перетворень і реформ розвиток сільського господарства є одним з першочергових завдань молодої держави. Головна мета – перейти від державного монополізму в сільському господарстві до колективного і приватного виробництва. Одну з провідних ролей в цьому завданні відіграють селянські (фермерські) господарства.

Законодавчі органи нашої держави, прийнявши Закон “Про власність”, “Про підприємництво”, підготували нормативний фундамент для утворення селянських (фермерських) господарств, але основою для їх діяльності стало прийняття Закону “Про селянське (фермерське) господарство”. Ним були врегульовані всі основні питання створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.

Цей Закон дав змогу працівникам сільського господарства відчути себе підприємцями, що в свою чергу сприяло удосконаленню виробництва, збільшення доходів, а отже і загальному покращенню економіки.

Законодавець подбав також і про землю, яка є основою сільського господарства. Прийняття Закону “Про плату за землю” внесення вагомих змін до Земельного Кодексу, все це дозволило працівникам селянських (фермерських) господарств відчути себе господарями землі, надало їм впевненості в своїх можливостях її використання.

Звичайно, не все проходить в ідеальному варіанті. Сільськогосподарські відносини часто змінюються і ці зміни потребують законодавчого закріплення. З цих причин вже були внесені зміни до Закону “Про селянське (фермерське) господарство” і інших нормативних актів, пов’язаних з діяльністю цих господарств. Про те, такі зміни є обов’язковим наслідком динамічності реформ.

Отже, в нашій державі створена достатня нормативна база для розвитку селянських (фермерських) господарств, які можна надіятись, в майбутньому складуть основу приватного сектора сільського господарства і піднесуть наше аграрне виробництво на рівень розвинутих держав Європи.

С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И

1.Закон України “Про селянське (фермерське) господарство”

//Відомості Верховної Ради – 1993р. № 32//.

2.Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”.

“”Відомості Верховної Ради – 1992р. № 32//.

3.Закон України “Про підприємництво”

//Відомості Верховної Ради – 1991р. № 14//.

4.Закон України “Про власність”.

//Відомості Верховної Ради – 1991р. № 20//.

5. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство”.

//Відомості Верховної Ради – 1992р. № 20//.

6.Земельний Кодекс України.

//Земельне і сільськогосподарське законодавство. Харків. Основа 1994р.//.

7. Закон України “Про плату за землю”.

//Відомості Верховної Ради – 1996р. № 45//.

8.Закон України “Про заставу”.

Відомості Верховної Ради – 1992р. № 47//.

9.Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі”.

// Голос України – 1996р. 13 липня.//

10.Постанова КМУ “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”.

//Аграрне законодавство України. Випуск – 1 К.Юрінком 1996р. с.176//.

11.Аграрне право України.

//К.Юрінком. 1996р. с.286-299.//.