Як же управлялася Англією ця величезна територія, що кипіла невдоволенням проти колоніального гніту? Система британського колоніального правління склалася до кінця 17 століття. 13 колоній управлялися губернаторами та двопалатними законодавчими зборами, підпорядкованими губернаторам. Таким чином, колонії жили за англійськими законами та підкорялися їм. Тому з самого початку у конституціоналізмі колоній зростали дві протилежні тенденції – реакційна та демократична. Перша була у тих штатах, де Англії вдалося укласти договори з акціонерами колоній. Тут придушувався усякий прояв демократії. Влада належала аристократичним та буржуазним елементам. Так було у восьми колоніях британської корони, серед яких були: Масачусетс, Вірджинія, Плімут, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Нью-Джерсі та ін. Друга демократична тенденція зростала у колоніях, де органи управління: губернатори та генеральний суд були виборними та надане жителям колоній активне виборче право не пов'язувалося з будь-якими релігійними вимогами. Такі демократичні тенденції отримали розвиток у колонії Коннектикут у результаті впливу дисидентів, яких вигнали з Масачусетса. Ще більший демократизм мала самоврядувальна колонія Род-айленд. Тут було введено представницьку форму правління з однопалатним законодавчим органом, здійснено відділення церкви від "держави", передбачалися багаторазові вибори, право колективної та індивідуальної законодавчої ініціативи громадян, яким були надані рівні права, проведення референдумів. Була й третя група, що належала приватним власникам. Це Пенсільванія, Делавер та Меріленд.

У відповідності встановленим територіальним особливостям американського колоніального суспільства і його управлінню знаходилися і політико-правові установи в англійських колоніях. Розвивалися вони під впливом Англії, виражаючи економічні потреби колоніального суспільства.

Протягом всього періоду до проголошення незалежності 1776р. політико-економічні відносини з метрополією визначалися політикою штучного стримання розвитку капіталістичних відносин, обмеження економічної свободи буржуазії колоній, зовнішня торгівля яких повністю контролювалася Англією.

Ввесь період до американської революції англійський парламент приймає закони, які душили промисловість та торгівлю у колоніях. Вони викликали обурення в усіх верствах колоніального суспільства. Паралельно з посиленням гніту метрополії у колоніях зростає прагнення звільнитися від колоніального гніту. З'являються обґєднуючі тенденції, що виявились у встановленні конфедеративних відносин. Першорядною формою обґєднуючого руху у колоніях була конфедерація – союз незалежних держав. Боротьба за незалежність у Північній Америці носила характер буржуазної революції. Відбуваючись між англійською і Великою французькою революціями, вона має ряд особливостей. Перша – американській революції не передував феодальний лад. Пояснити це можна тим, що поток колоністів складався з буржуазних чи збуржуазнілих елементів. Американське суспільство не знало спадковитої аристократії, поміщиків та кріпаків, державної демократії привілейованого духовенства. Це суспільство було демократичним за своїм духом, настроями та переконаннями. Це була буржуазна революція у суспільстві, яке вже пережило одну буржуазну революцію. Друга особливість американської революції у тому, що вона переслідувала національно-визвольну мету. Це була боротьба з британським колоніальним гнітом, коли національно-визвольний рух переріс у війну за незалежність.

Ми не будемо зупинятися на ході американської революції, виділяючи з неї тільки події, що стосуються подальшого розвитку конституційного ладу в Америці.

5 вересня 1774 р. у Філадельфії зібрався Перший Континентальний Конгрес, в якому були представлені майже всі колонії (окрім Джорджії). Серед делегатів були Джордж Вашингтон, Бенжамін Франклін, Джордж Адамс. Рішення Конгресу проголошували розрив з британською Метрополією. Фактично це означало початок війни 4Белявская И.А. "Франклин - деятель национально-освободительного движения американского народа// "Вопросы истории", 1956, N 10.с.56..

10 травня 1775 року у Філадельфії зібрався Другий Континентальний Конгрес. У прийнятій декларації лунав заклик взятися за зброю, об'єднати війська колоній. Очолив армію Джордж Вашингтон. Почалася війна за незалежність.

На подальший хід революційних подій значно вплинула Декларація прав Вірджінії (Декларація незалежності), яка стала одним з найважливіших документів у становленні американської конституції. Саме її мав наувазі К.Маркс, коли у листі до А. Лінкольна писав про Америку , як про країну, де виникла вперше ідея великої демократичної республіки, де була проголошена перша декларація прав людини та було дано перший поштовх європейській революції 18 століття. Декларація проголосила, що люди по природі своїй в однаковій мірі вільні і незалежні, вибір рішення та спосіб його сповідання "можуть бути визначені тільки розумом та переконанням, а не силою та насильством" 5История государства и права зарубежных стран". ч.2. М, 1991. с.34.

У декларації проголошувалося, що вся влада перебуває у народі та твориться народом, а правителі є слугами народу та несуть перед ним відповідальність.

У ст.3 Декларації було закріплено право народу на зміну уряду, його повалення, якщо від буде діяти всупереч інтересам народу. Унікальною особливістю Декларації було положення про те, що "свобода друку є одним з оплотів волі взагалі, і вона ніколи не може бути обмежена ніким, крім деспотичного уряду" 6"История государства и права зарубежных стран". ч.2. М 1991. с.35.

4 липня 1776 р. Третім Континентальним Конгресом була затверджена Декларація незалежності. Документ цей був написаний Т. Джеферсоном та відіграв велику роль у розвитку американської демократії та конституціоналізму. За Версальським миром